• Ви знаходитесь тут:

• Теплицька центральна районна бібліотека для дорослих імені Галини Журби
• Бібліотечні видання
• Інформаційні видання
• Друковані видання
• В'ячеслав Чорновіл

Їй-бо,не знаю , и люблю
а чи ненавиджу – не знаю :
тобою думи попелю,
благословляючи, конаю –
Вітчизно горя і снаги,
вітчизно гіркоти і болю.
Сини - для тебе вороги,
А вороги – пророчат долю
Твою посмертну . Серед літ –
Серед віків,серед прокльонів
Криваво крапиться твій слід,
криваво крапиться…
Василь Стус.

Коротка біографія та політична діяльність В.Чорновола

Народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Катеренопільського району, тоді Київської області.
Вячеслав Чорновіл до школи пішов 1946 року відразу до 2-го класу (читав з чотирирічного віку). 1955 року закінчив Вільхівецьку середню школу із золотою медаллю і того ж року вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики. Уже в університеті мав неприємності за свої погляди, з чим пов'язана майже річна перерва в навчанні 1958 року (узявши річну відпустку, їздив на будівництво домни в Жданові (Маріуполь), де працював спочатку теслярем, потім — у виїзній редакції газети «Київський комсомолець»). У студентські роки вже багато писав до газет. Протягом місяця склав усі пропущені сесії і 1960 року закінчив університет з відзнакою. Захистив дипломну роботу на тему «Публіцистика Бориса Грінченка», ще донедавна забороненого письменника.
З липня 1960 до травня 1963 років Вячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім — старшим редактором передач для молоді.
У травні 1963 року переїхав до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури. Відтоді до вересня 1964 року працював на будівництві Київської ГЕС і жив у Вишгороді.
1964 року склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, але не був допущений до навчання через політичні переконання.Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників разом з І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, А. Горською, М. Плахотнюком, Л. Танюком, В. Стусом, Г. Севрук та ін.

4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі «Україна» на прем´єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції. Далі, звичайно ж, — безробіття, обшуки й допити.
Того ж місяця за участь у правозахисному русі звільнений з роботи в газеті «Молода гвардія». Тоді ж улаштовується літпрацівником у газеті «Друг читача». За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В. Чорновола засудили до троьх місяців примусових робіт. Репресії лише посилювали в ньому силу опору: звільнення з роботи прискорило працю над документальним дослідженням «Правосуддя чи рецидиви терору?» (травень 1966 року). Це був, мабуть, один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступний вирок у листопаді 1967 року — жорстокіший: 3 роки ув´язнення в таборах суворого режиму. Причиною і цього разу виявилася журналістика: Вячеслав Чорновіл уклав документальну збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»), де подав матеріали про арештованих у 1965 році шістдесятників. Після того, як книжку було надруковано за кордоном, міжнародна громадськість піднесла голос на захист ув´язнених, і брежнєвські холуї змушені були на це зважати. Отож дехто з тоді арештованих завдячує Чорноволові життям. За свої книжки Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що боронять права людини; а від Радянського Союзу отримав нове тюремне ув´язнення.
Після звільнення 1969 року з великими труднощами вдалося влаштуватися на роботу. З 1970 року Вячеслав Чорновіл працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на станції Скнилів у Львові.
1970 року Чорновіл починає випуск підпільного журналу «Український вісник», в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. Він — його організатор, редактор та школі-інтернаті. Відновив активну політичну діяльність. Восени 1988 року разом з М. Горинем дав інтерв'ю закордонній журналістці Марті Коломієць, у зв'язку з чим влада розгорнула кампанію за видворення їх з СРСР. Чорновіл і Горинь звернулися до урядів усіх держав, щоб їх не приймала жодна країна. Тоді ж звільнений з роботи з політичних мотивів.
Улітку 1987 року В. Чорновіл відновив видання «Українського вісника», редактором та автором якого був протягом двох років. 11 березня 1988 року з М. Горинем і З. Красівським підписав Звернення до української та світової громадськості про відновлення діяльності УГГ. Цього ж року ініціював створення Української гельсінської спілки (УГС), яку від початку задумав як політичну партію. Був її співголовою, а також співавтором програмних документів, зокрема «Декларації принципів Української гельсінської спілки», яку оприлюднив 7 липня 1988 року на 50-тисячному мітингу у Львові. УГС стала першою в Україні відкритою опозиційною КПРС організацією партійного типу. Вячеслав Чорновіл був одним з трьох робочих секретарів, потім членом виконкому УГС, очолював пресову службу — написав і відредагував понад сто листів прес-служби УГС, які оперативно, у день виходу, передавалися по радіо «Свобода», а також розповсюджувалися самвидавом.

Політична діяльність

Пам`ятник В`ячеславу Чорноволу у м. ЛьвовіВід часу створення (8—10 вересня 1989 року) Народного Руху України (НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУ.
У березні 1990 року Вячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної Ради. З квітня 1990 року до квітня 1992 року — голова Львівської облради та облвиконкому. Восени 1991 року Вячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце, 7 420 72голосів або 23,27 %). У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді Вячеслава Чорновола
обрано гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Шеф-редактор незалежної громадсько-політичної газети «Час/Time» (з січня 1995 до травня 1998) і «Час» (з жовтня 1998 до березня 1999).

Трагічна гибель

Могила В.Чорновола на Байковому кладовищі в Києві.25 березня 1999 року Вячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. На місці загибелі встановлено справжній козацький хрест. Поховано видатного українського державного діяча на центральній алеї Байкового кладовища.

Нагороди та премії

Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).
Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996) у галузі журналістики й публіцистики (у тому числі за твори, раніше інкриміновані як антирадянські) — за збірку «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму», книгу «Хроніка таборових буднів», публіцистичні виступи в пресі.
Нагородженний орденом Ярослава Мудрого V ступеня (1997).
Присвоєно звання Герой України — (2000) (посмертно).

Творчість і політичне життя В.Чорновола

Список літератури :

* Чорновіл Вячеслав Максимович [Текст ] // Провідники духовності в Україні : Довідник / За ред.І.Ф.Кураса . – К., 2003. – С.110- 111.
*«МИ, УКРАЇНЦІ , БУЛИ ,Є І ЗАВЖДИ БУДЕМО ВІЛЬНИМИ! » [Текст] // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2012. - № 4. – С.93 – 104. – ( До 75- річчя від дня народження В.Чорновола )
* В.Чорновіл [Текст]// Іторія України:Універсальний ілюстрований довідник . – Донецьк ,2008. – С.501 – 502.
*Вячеслав Чорновіл Україна[Текст]// Роде наш прекрасний . Матеріали Всесвітнього форуму українців 21 – 24 серпня 1992 року. – Тернопіль,1993. – С.89 – 91.
* Чорновіл Вячеслав Максимович[Текст]// Три дні вересня в ісімдесят девятого .Матеріали Установчого зїзду Народного руху України за перебудову / упор. Є.Жеребецький . К., 2009. – С.459.
* В.Чорновіл [Текст]// Політична історія України XX століття. – К., 2003. – Т.6. – С.234.
* Чорновіл,В.Твори.У 10-ти т. Т.3 / Упор.В.Чорновіл.Передм.М.Косів. – К.:Смолоскип ,2006. – 976с.
* Чорновіл Вячеслав Максимович[Текст]// УСЕ. –К., 1999. – С.1499.
* Касьянов,Г.Україна 1991 – 2007:нариси новітньої історії [Текст]/ Г.Касьянов. – К.:Наш час, 2007. – 432с. – (Із змісту // Першим так і не вдалося домовитися про єдиного кандидата,тому з цього боку за президентське крісло боролися аж троє – В.Чорновіл, Л.Лукяненко,Юхновський. –С.32. )
* Сергійчук,В. Що дала Україна світові[Текст]/ В.Сергійчук. – К.:ПП Сергійчук М.І.,2008. – 504с. – (Із змісту // Україна вже відзначила цим високим званням багатьох справжніх героїв ,хто підтримав прапор національно- визвольної боротьби у повоєнний час. Ця кагорта відома іменами Л.Лукяненка,В.Чорновола… . – С.135. )
* Україна:утвердження незалежної держави (1991- 2001 ) [Текст]/ Під.ред.В.М.Литвина. – К.:Видавничий дім «Альтернативи», 2001. – 704с..- ( Із змісту // Трагічна загибель у березні 1999 р. лідера партії В.Чорновола не змогла припинити внутрішньо – партійної боротьби. – С.193.)
* Ковальчук,А. У день сумних роковин [Текст]: Спогади про В.Чорновола / А.Ковальчук // Слово Просвіти. – 2012. – 29 берез.- 4 квіт. – С.4.
* Вдова Чорновола пережила його на 13 років[Текст]: Спогади // Газета по- украинськи. – 22берез. – С.1,2.
* „Я хотів би ще раз прожити своє життя"[Текст]: уривки з автобіогр. / В. Чорновіл // Україна молода. - 2007. - 22 груд. - С. 6.
* З літературно-критичної есеїстики В'ячеслава Чорновола[Текст]: [листи до Галини Гордасевич] / В. Чорновіл // Сучасність. - 2004. - № 2. - С. 119-130.
* Цей крамольний пам'ятник. Йому 55[Текст] : [пам'ятник Т. Г. Шевченку в Києві] / В. Чорновіл // Голос України. - 1994. - 5 берез. - С. 5.
* Будувати державу, а не суверенну провінцію [Текст] / В. Чорновіл // Культура і життя. - 1992. - 15 серп. - С. 2.

* Шукаючи „смисла"[Текст] / В. Чорновіл // Дніпро. - 1965. - № 2. - С. 151-152. - Рец. на кн. : Петренко М. С. Гранітні віхи : вірші (К., 1964).

* Андрощук, О. В. Чорновіл та ідея федералізації України: еволюція поглядів[Текст] / О. Андрощук // Український історичний журнал. - 2010. - № 1. - С. 22-34.
* Деревінський, В. Участь В'ячеслава Чорновола у створенні Народного руху України[Текст] / В. Деревінський // Українознавство. - 2010. - № 1. - С. 142-147.
* Деревінський ,В. Внесок В'ячеслава Чорновола у створення і діяльність УГС[Текст] / В. Деревінський // Історичний журнал. - 2009. - № 5. - С. 84-91.
* Ковальчук, А. Десять літ без В'ячеслава Чорновола[Текст] / А. Ковальчук // Слово Просвіти. - 2009. - 29 берез.-1 квіт. (№ 12). - С. 1, 6.

ІНТЕРНЕТ- РЕСУРСИ

Чорновіл В'ячеслав Максимович (біографія).

http://greatukrainians.com.ua/country/ukraine/304.html
Чорновіл В'ячеслав (1937 - 1999).

http://uk.wikiquote.org/
Чорновіл В'ячеслав Максимович (цитати).

http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/25/78404/
Іn Memoriam. 13 років без В'ячеслава Чорновола (ФОТО).

http://www.youtube.com/watch?v=atOmLrBPEi4
В. Чорновіл реквієм.

http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/hutsul_land.chornovil/year/2007/
Спогади про В. Чорновола/

www.radiosvoboda.org/content/article/24526224.html
В'ячеслав Чорновіл хотів будувати чесну Україну

http://bestpeople.com.ua/persona/293
В'ячеслав Чорновіл

Перегляд літератури « …Тільки ж Чорновола не убити ! Чорновіл у кожному із нас !» ( До 75 – річчя від дня народження В.Чорновола )

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе ,
добро і правдо віку. Через сто
зневір . Моя душа , запрагла неба.
в буремнім леті держить путь на стовп
високого вогню , що осіянний
одним твоїм бажанням . Аж туди,
де не лягали ще людські сліди,
з щовба на щовб , аж поза смертні грані
людських дерзань ,за чорну порожнечу,
де вже нема ні щастя,ні біди.
І врочить порив: не спеняйся, йди.
То – шлях правдивий. Ти – його предтеча.

В.Стус

Коментарi