Відомостей про походження назви Теплик

Історичні джерела свідчать, що поселення виникло, як укріплений прикордонний пункт Литовського князівства. Воно мало земляні вали і високий дубовий частокіл. Підземні ходи й печери, що були вкриті в ті часи збереглися й досі. В них жителі ховали своє майно під час нападів татарських орд. Перша письмова згадка про Теплик належить до ХV століття.

Факт існування Теплика в кінці ХV ст.. підтверджується тим, що в цей час був наданий привілей великого князя та польського короля Олександра заможній родині Кішок.

Пізніше привілеї на Теплик Кішкам підтверджували Каземір Ягелон, Сігізмунд І та інші великі князі і королі.

В ХV – ХVІ ст. Теплик був невеличким містечком, яке зазнавало частих руйнувань під час ворожих нападів. Воно не користувалося магдебурзьким правом /правом на самоуправління/й часто переходило із рук в руки до різних феодалів.

У 1582 році Іван та Андрій Кішки розділили володіння і воно стає власністю князя Острозького У 1645 році Теплик переходить до Жабокрицьких, згодом до Самуїла Калиновського, котрий приєднав ці землі до Уманщини. Потім Теплицькими землями володіли Потоцькі. Після смерті Фелікса Потоцького Теплик отримала Софія, його третя дружина – гречанка, котрій перейшло у спадок 32тисячі кріпаків чоловічої статі. Після смерті Софії 1 1822році поміщиком у Теплику був її син Станіслав, батько володарки Теплика з 1862 року Олександри Потоцької /ім’ям її названо нинішнє село Саша/, яка померла у 1892 році.

Після її смерті Тепликом володіє граф Костянтин Потоцький, який тримав його до перевороту в Росії 1917р.

Населення Теплика займалося головним чином землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, шевською справою, ковальством. Були і торговці.

Історики, дослідники, численні джерела так пояснюють походження назви міста Теплик. Найбільш поширена і найдавніша думка, що Теплик дістав свою назву від природних умов краю. Про це стверджують ряд письмових джерел польського, російського, релігійно-церковного походження, радянського період нашої історії.

В них поширена версія про те, що назва Теплик зумовлена назвою невеличкої річки або струмка Теплика – Тепличка.

Так, в журналі «Ведомости Подольського еперхиального историко-статистического комитета» за 1873 рік дається слідуюча трактовка походження цієї назви: «Містечко Теплик имело свое название или от того, что оно расположено на покатой местности при ручаях – Свинарка и Теплик, открітой прямо к Югу между двумя холмами, или от того, что в верховьях реки, протекащей означенными холмами и раделяющий Теплик на две половины, находятся места, не замерзающие зимою в самые сильные и называемые Теплыччиною».

У польськом виданні «Starozytna Polska» т.2 згадка про значення топоніму Теплик : «Teplyk – Teplijczkowa»,що певно пояснює Теплик від Теплички…

Якщо звернутися до радянських джерел «ім’я вашого міста» за 1978 рік, там ми прочитаємо: «Теплик. Виникло біля двох річок – Теплички і Свинарки». Від назви першої дістало своє найменування. Гідронім Тепличка пояснюється, очевидно, тим, що неглибока і коротка річка відзначається прогрітою і теплою водою».

Є інша версія щодо назви Теплик. Суть її в тому, що ця назва пов’язується з ймовірністю походження від татарської мови. Адже в ній є слова і назви, що містять складову частину «лик». Наприклад, назва Ташлик, тюркського походження і означає «кам’янистий грунт, кам’яний брід і перехід». В минулому топононіми Ташлик носили села Веселівка і Костюківка. Однак слід сказати, що в письмових джерелах свого підтвердження вона не знайшла.. Більшість дослідників її чомусь не торкаються. Слід сподіватися, що піднята проблема зацікавила їх.

Були часи, коли Теплик носив другу назву – Смілгород. Вважають, що цим самим оцінювалась мужність та стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів і різних нападників.

Свідченням існування другої назви є нарта України. Складена всередині ХVІІ ст. французьким інженером Бопланом польською мовою виписав на місці Теплика – Smilgorod. Але в дальнішому все-таки прижилась назва Теплик.

Давнє поселення м.Теплика було невеликим за площею. Воно займало тільки кут, своєрідний трикутник утворений злиттям річок Свинарка і Тепличка, а з північної сторони межею на суші. Зливаються вони в долині за 300 метрів від пагорбу, на якому міститься центр Теплика, в річку, що є притокою р.Удич.

Північна межа поселення в ті часи проходила десь на лінії сучасних будинків культури та побуту.

В середині ХVІІ ст. Теплик мав статус містечка /від польського слова «м’ясстце»/, який надавався населеним пунктам, де регулярно було ярмарки і торги.

У ХVІІ ст. Теплик називався навіть містом, городом, як свідчить напис на одному з церковних дзвонів «Сей звон сооружон до города Теплика, до храму Покрова Пресвятые Богородицы, за старанням цеху шевського Року Божия. 1867».

Кiлькiсть переглядiв: 66

Коментарi