У 2014 році

святкують дату заснування

такі бібліотеки-філії Теплицької ЦБС:

75 РОКІВ – Соболівська, Степанівська;

65 РОКІВ- Бджільнянська, Костюківська;

55 РОКІВ – Маломочульська.

Історія Бджілянської сільської бібліотеки

Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. «Велика користь буває від учення книжного. Книги - це ріки, що наповнюють світ, це джерела мудрості», - писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, в князівських та боярських дворах. В давнину сучасна бібліотека була відома під назвою «Книгозбірня».

Бібліотека – це не просто приміщення, де зберігаються книги. Це особливий простір з особливою енергетикою, настроєм, затишком. «Бібліотека – це скарбниця всіх багатств людського духу», - писав Г. Лейбніц.

Книги… Безцінні перлини мудрості, невичерпне джерело знань і досвіду, надбаних суспільством протягом століть. Рівними рядками вони стоять на поличках в урочистості очікування… Очікування зустрічі зі своїм Читачем.

До книги, як і до Бога, кожен іде своїм шляхом. Цей шлях може бути довгим і тернистим, але головне, щоб бажання знайти, йти ним не згасло.

Свою історію Бджільнянська сільська бібліотека розпочинає з 1949 року. Перший запис, який був зроблений в інвентарній книзі №1, датується 24.05.1949 року. На жаль, хто був першим бібліотечним працівником не відомо. До 1956 року в бібліотеці працював Васільєв Петро Іванович. Саме він був фундатором бібліотечної справи в селі, завдяки його щоденній творчій праці, бібліотека стала справжнім соціально – культурним центром життя. Також крім політичної, сільськогосподарської, спеціальної літератури жителі села знайомилися з науковими та художніми творами.

За свідченням очевидців, в період з 1956 по 1962 роки в бібліотеці працювала Васільєва Надія. Саме в ці роки для розвитку бібліотеки формувалися основи інформаційної культури. Докладалось максимум зусиль, щоб зацікавити читача книгою, викликати в нього інтерес до читання, заохотити його до здобуття та поповнення нових знань. Станом на 1.01.1956 року кількість книг в бібліотеці становила 2822 примірників.

З 1962 по 1964 роки вносяться зміни в роботу бібліотеки, адже змінюється працівник бібліотеки - Фесько Неля Григорівна. Вона творчо використовує свої можливості: урізноманітнює пропаганду книги, надає їй більш цілеспрямованого характеру, залучає до читання все більше та більше читачів. Можливо,саме тому станом на 1.01.1962 року фонд бібліотеки нараховував 5207 примірників.

В період з 1964 по квітень 1968 року в бібліотеці працював Сойко Мефодій Філімонович. Саме небайдужість до своєї справи, любов до професії, вміння знаходити спільну мову з людьми різного віку допомогло йому зробити бібліотеку одну з передових на той час. Станом на 1.01.1964 року фонд бібліотеки нараховував 6503 примірників.

З квітня 1968 по 1972 роки в Бджільнянській сільській бібліотеці працювала Гоцанюк Олена Артемівна. В той період основною метою бібліотекаря було сприяти допомозі навчально – виховного процесу, за допомогою книги виховувала в читачів глибоку відповідальність, формувала в них потреби саморозвитку і самовдосконалення. Станом на 1968 рік фонд бібліотеки становив 5886 примірників.

В період з 1972 по 1974 роки в бібліотеці працював Ільчишин Віктор Іванович. Завжди доброзичлива, врівноважена людина, він віддавав все тепло своєї душі бібліотеці і читачам, хоча і працював не довгий час в бібліотеці. Станом на 1.01.1972 року фонд бібліотеки нараховував 6930 примірників.

1974 рік стає знаменним для сільської бібліотеки. Бібліотека «переїжджає» із старого приміщення в новий, щойно збудований, сільський Будинок культури. Нове приміщення для бібліотеки, загальною площею двісті вісімдесят сім квадратних метрів, знаходиться на другому поверсі: це дві кімнати, в яких на стелажах комфортно розташувалися книги для дітей і старшокласників; книги для дорослих та спеціалістів сільського господарства, а також просторий читальний зал.

В період з 1974 по 1976 роки в бібліотеці працювала Сорочинська Світлана Євгенівна. Вона добре орієнтувалася в бібліотечному фонді. Систематичне читання допомагало їй складати списки рекомендацій та щойно присланої літератури з короткою анотацією. На той час фонд бібліотеки становив 7509 примірників.

З 1976 по 1977 роки свою трудову діяльність розпочала Тиха Таїсія Леонідівна. Вона добре знала всіх читачів, їх прагнення, смаки, нахили. Це допомогло Таїсії Леонідівній рекомендувати читачам потрібну літературу. Станом на 1.01.1976 року фонд бібліотеки нараховував 8441 примірників.

В період з 1977 по 1978 роки в бібліотеці працювала Мовчан Надія Сергіївна. Вона за допомогою активної участі своїх читачів проводила читацькі конференції, вечори запитань і відповідей, масові та індивідуальні бесіди та книжкові виставки. В цей час фонд бібліотеки становив 8502 примірники.

В період з 1978 по жовтень 1979 року завідувачем бібліотеки працювала Сомик (Форостяна) Світлана. Вона безперечно продовжила хороші напрацювання свого попередника. Станом на 1.01.1978 року фонд бібліотеки становив 8862 екземплярів.

З 25 жовтня 1979 року по 28 лютого 2011 року в бібліотеці працювала Воєвода Галина Андріївна. Станом на 1.01.1979 року фонд бібліотеки становить 8200 екземплярів.

В ці роки найбільш поширеною формою масової пропаганди книги є любительські об’єднання. В цей час при бібліотеці за сприянням Галини Андріївни створено і працює любительське об’єднання «Берегиня».

На базі бібліотеки працює творча лабораторія по соціокультурному обслуговуванню читачів. Для працівників сільських бібліотек було організовано показові масові заходи: «У пісню вилилось життя» (до 145- річчя від дня народження Явдохи Зуїхи), «Дерева, квіти трави в легендах та переказах українського народу», «Свята Покровонько, покрий мені головоньку».

З 1 березня 2011 року в бібліотеці працює Жарій Олена Сергіївна. Я ще змалечку обожнюю читати книги, і саме тому вибрала професію, яка найбільше припала мені до душі – бібліотекар. Тому я вважаю, що саме книги були і залишаються тим острівцем, на якому читач знайде для себе необхідне, цікаве, відкриє завісу раніше невідомого і доторкнеться до шедеврів світової літератури. Станом на 1.01.2011 року фонд бібліотеки становить 7960 примірників. Також приватними підприємцями Власюком І.М. та Яковенком В.В. у бібліотеку подаровано 85 примірників книг для дітей шкільного віку.

При бібліотеці працює любительське об’єднання «Берегиня», до складуякого входять 14 учасників. В бібліотеку записалось і відвідує 502 користувачі.

Влучно вписується в інтер’єр бібліотеки дитячий куточок з назвою «Казкова фантазія», який оформлено за допомогою сільських відвідувачів бібліотеки – Жарій Михайла та Шарандак Жанни.

Оформлення бібліотеки вражає своєю неординарністю. Це і дитячі малюнки та вироби з паперу (орігамі), витинанки; книжкові виставки; виставки художньої вишивки Катерини Мельник, Світлани Сінькур, Ніни Кравчук; яскраво оформлені тематичні полички, які несуть інформаційний характер.

Бібліотека займається краєзнавчою роботою. Зокрема, зібрано матеріали і упорядковано історію рідного села; записано свідчення учасників аварії на ЧАЕС, учасників бойових дій на території інших держав та воїнів-афганців. В даний час ведеться збір інформації, документів, фотографій для написання літопису родини.

Саме у бібліотеці панує приязнь і душевний затишок, доброзичливість і взаєморозуміння. Недарма ще в Стародавньому світі бібліотека називалась красиво «Аптека душі » або «Притулок мудрості».

Історія Брідоцької сільської бібліотеки

Брідоцька сільська бібліотека була створена у грудні 1951 року, тоді називали бібліотеку – читальня. Вона розміщувалася у попівській хаті. З однієї сторони хати був клуб, з іншої – читальня.

Бібліотека займала окреме приміщення.

Марусей Мотра Філімонівна (1927-1969) - перший бібліотекар Брідоцької сільської бібліотеки.

Марусей Ольга Філімонівна (1939-1995рр.).

Після закінчення Тульчинського культосвітнього училища працювала бібліотекарем Брідоцької сільської бібліотеки з 1954року по 1995рік.

В зв'язку з тим, що бібліотека обслуговувала понад 1000 читачів в 1978 році введено посаду другого бібліотекаря, ним була Романенко Катерина Вікторівна(на даний час проживає у Тюменській області).

Бібліотека носить звання «Бібліотека відмінної роботи».

Брідоцька сільська бібліотека одна з перших в районі перевела книжковий фонд на ББК. На її базі у 1979 році створено школу передового досвіду «По переведенню книжкового фонду та каталогу на ББК».

Дощук Валентина Ливонівна (1944р.н.) Працювала у Брідоцькій бібліотеці з 1981р. по 1984р.

Марусей Ольга Філімонівна була зав. бібліотекою, а Дощук Валентина Ливонівна була бібліотекарем.

Орлик Лідія Василівна (1960р.н.) Працювала з 1984 р. по 1985р.

Бібліотекар – Костянюк Алла Андріївна Працює з 1995року.

Книжковий фонд становить 13225 примірників, книговидача - 6146 примірників, користувачів 329. Діє клуб «Любителів природи».

Історія Великомочульської сільської бібліотеки

Великомочульска сільська бібліотека розпочала свою просвітницьку роботу в 1948 році. Бібліотека займала малесеньке приміщення поряд із сільською радою. Невідомо який був тодішній її книжковий фонд, але як розповідають старожили, то дійсно була приємна подія в житті громади.

Першим її бібліотекарем був Микола Сметанюк, який тоді ще й займав посаду завідуючого сільським клубом. Блимала звичайна гасова лампа, але люди тягнулися до того скарбу.

Трудилась потім бібліотекарем і Ніна Перешивана. То вже був спеціаліст бібліотечної справи. За книгами записувались в чергу, щоб прочитати той чи інший твір.

Була бібліотекарем у Великій Мочулці і перший директор Центральної бібліотечної системи і Ольга Яремівна Пастушенко (Гевко). Вона також була бібліотечним спеціалістом. За певних обставин вона не дуже довгий час працювала, але в бібліотеці вже був створений алфавітний каталог. Як він допомагав її в роботі, зараз важко судити, але книги все більше входили в життя селян, інтелігенції села.

В 1955 році посаду бібліотекаря зайняла Марія Луківна Бабій. Книжковий фонд поповнювався за рахунок коштів, що виділяв колгосп, сільська Рада. До сільського клубу було прибудовано приміщення сільської бібліотеки. Його площа становила десь близько 40 кв. м.. Були пороблені стелажі, аж під стелю, стояло два столи. Була велика підписка періодичних видань. Газети і журнали були різної тематики.

Тоді населення села Велика Мочулка було десь більше 3,500 тис.. Проводились масові заходи, читацькі конференції, огляди літератури. Двадцять років пропрацювала Бабій в бібліотеці. А потім за сімейними обставинами була змушена розрахуватися і виїхати в Донецьку обл.

І в грудні 1967 року на посаду зав. бібліотекою була призначена Олена Іванівна Кузьомська (Лукава), працює по даний час - ось уже 46 років.

Те саме тісне маленьке приміщення, грубка в стіні на кімнату гурткової роботи і на бібліотеку. В бібліотеку заходили зразу, з двору в кімнату. Ті самі високі стелажі. Але які то були чудові часи в роботі бібліотеки. Люди тягнулись до розумного і вічного. Маса періодичних видань, агітбригади, виступи і участь в інших масових заходах.

Бібліотека працювала дуже в тісній співдружності з клубом. Тоді завклубом був Рябець Яків Степанович. Велика допомога з боку парторганізації, школи,сільської Ради. Постійно поповнюється книжковий фонд. Та найбільший підйом в роботі закладу був з 1978р. коли відкрився 30 грудня новий красивий будинок культури. Той же директор. Бібліотеці дісталась площа на другому поверсі. Всього бібліотека займала до 180 кв. м. Просторий читальний зал слугував разом як кабінет політосвіти. В 1980 році бібліотека повністю була забезпечена новими стелажами, стільцями, столами, телевізором.

Але головне – тепло. Працювала котельне. Приміщення опалювалось. На вікнах як в оранжереї цвіли вазони. В бібліотеці працював тех.. працівник.

На той час в бібліотеці було 1000 читачів з них більше 400 учнів 1-8 класів. Було введено посаду бібліотекаря на 0,5 ставки. Нею була Гончар Галина Іванівна.

Велика підписка періодичних видань. Коли в 1979 році було в районі створено централізовану бібліотечну систему, бібліотека отримувала до 200 книг при поступленні в комплектування. Був придбаний телевізор, проектор.

Бібліотеці було присвоєно в 1985-1986 роках звання - «Бібліотека відмінної роботи», на базі бібліотеки проводились семінари, пізніше «творчі лабораторії». Для сільських бібліотекарів було проведено показові масові заходи, зокрема «Їж та хвали, щоб ще дали». При бібліотеці працював кабінет НТІ (науково – технічної інформації), в якому обслуговувались спеціалісти сільського господарства місцевого колгоспу.

Тоді дійсно, сам бібліотекар був в центрі всіх подій. Саме життя не дозволяло стояти осторонь. Тебе завжди чекають люди. Ти був їм потрібен.

На даний час бібліотека знову в холодному неопальованому приміщенні. Книжковий фонд розміщено в двох кімнатах. За браком коштів недостатнє комплектування.

Як і в старі добрі часи бути в центрі подій,які цікавлять сільську громаду. Проводяться масові заходи, популяризується література, обслуговуються в міру можливостей, працює дитячий клуб «Джерельце».

Лукава Олена Іванівна керує народним ансамблем української пісні «Вишня»,збирає старовинні українські пісні, звичаї та обряди. Є автором пісень, які виконує сама та ансамбль «Вишня».

Історія Веселівської сільської бібліотеки з 50-х років минулого століття і до наших днів

У 1950 -1954рр. невелика бібліотека тіснилася у приміщенні старого клубу (територія теперішнього стадіону); завідуюча - Суходольська Софія Василівна. На ці роки книжковий фонд становив 2440 примірників.

Чотири місяці (з січня по квітень 1955 року) працювала Вайтишок Жанна Юхимівна.

1955-1957 рр. Бібіліотека функціонує під керівництвом Чорної Олени Петрівни. Тут проводяться різноманітні культурно-масові заходи, організовуються виставки та обговорення книг, читацькі конференції.

1957-1961 рр. Роботу бібліотеки забезпечує Огирчук Галина Єфремівна.

Бібліотекар - Качур Неля Дементіївна працювала в 1961-1972 роках.

Лише рік вона працювала ще у старому приміщенні клубу. Далі, з погляду на непридатність будови, бібліотека була перенесена у відведену кімнату новозбудованої контори колгоспу.

У1972 році завершено будівництво сільського Будинку культури у центрі села, поряд зі школою, магазинами. Отже, саме тоді сільська бібліотека справила своє достойне новосілля, де відведено для неї 378 м2 площі (майже весь другий поверх будинку).

У той час завбібліотекою працювала Печериця (Чорна )Олена Петрівна -1972-1992 роки. Фонд бібліотеки становив 12920 книг, читачів - 550 чоловік, книговидача - 12500.

У зв'язку із значною кількістю жителів села в 1970-1980 роках та збільшенням читачів і книговидачі на успішну роботу бібліотеки було виділено 1,5 ставки до зарплати. Тому Печериці О.П. допомагали в роботі ( на 0,5 ставки ): Кибальчук О.С. (1977-1979 рр.); Неживляк К.П. (з грудня 1979 по травень 1980 року); Печериця М.Д. (з червня 1980 по серпень 1985 року).

Гарні відгуки односельчан , колишніх учнів залишилися про цю благородну людину. Завжди, як кажуть, у «вирі життя» новинок друкованого слова з яким вона йшла до школярів; організація виставок, участь у художній самодіяльності, обговорення книг. Була керівником драматичного гуртка.

Олена Петрівна залишила по собі добрий слід у житті, значно піднесла роль бібліотеки у формуванні морального обличчя молодої зміни. Бібліотеці присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи» неодноразово нагороджувалася грамотами відділу культури, райкому партії, була переможцем соц. змагання.

1993-2012 роки. Завбібліотекою працює Неживляк Катерина Петрівна.

У1993 році книжковий фонд становив 11300 примірників книг, читачів - 640 чоловік, книговидача -12500 примірників.

Мною була достойно прийнята «естафета» як учениці Печериці О.П. Тепер наша бібліотека є однією з кращих в районі. Обладнана в дусі вимог сьогодення.

На даний час книжковий фонд становить 10130 примірників вітчизняної, світової і дитячої літератури.

Площа бібліотеки ділиться на три відділення : «Кімната юного читача», де поряд з ілюстративними матеріалами є стенди; «Читальна зала», «Література для дорослих».

У великій читальній залі розміщено краєзнавчий фонд (матеріали Поділля , Вінниччину).

(українська хата з усіма атрибутами життя селян кінця 19 - початку 20 століття),

Велику увагу приділено рокам голодомору : зібрано списки людей, які загинули в 1932-1933 роках, спогади односельчан. Наша бібліотека підтримує тісний зв'язок зі школою, продовжує виховання інтересу, любові до книги, праці, до свідомого вибору професії, розвиває художньо - мистецькі здібності дітей.

За участю школярів проходять цікаві тематичні ранки, обговорення книг, організація виставок, підготовка і проведення вистав лялькового театру.

У місцевому Будинку культури систематично готуються тематичні вечори, виступи художньої самодіяльності, до визначних дат країни в цілому і села зокрема. Бібліотека ніколи не була осторонь цих заходів.

Змістовно і цікаво пройшло 20-рІччя Дня Незалежності України, у тому числі - виступи художньої самодіяльності.

Треба сказати добре слово і про нашого народного умільця - Неживляка Дмитра Юхимовича. Саме він своєю творчою натурою, надзвичайністю працьовитістю і майстерністю допоміг нашій бібліотеці стати такою, якою вона є тепер.

Наша сільська бібліотека - це своєрідний «музей» не тільки різножанрової художньої, наукової літератури, але й багатого ілюстративного матеріалу з історії України та рідного Поділля.

Бібліотека – там казка, історія та реальність живуть поряд…

На стінах - стенди з історії козацтва, періоду Великої Вітчизняної війни (герої партизанської слави, юні підпільники), а також матеріали присвячені Лесі Українці та Тарасу Шевченку.

Історія Завадівської сільської бібліотеки

Історія Завадівської сільської бібліотеки бере свій початок з далеких 40-х років минулого століття.

Спочатку бібліотека була в хаті «баби Січачки» (так розповідають старожили, це на території місцевого ТОВ «Маяк»). Через сіни була ветеринарна аптека.

Потім перенесли бібліотеку в клуб – простору хату під солом’яною стріхою, що знаходилась на території теперішнього клубу.

Після Великої Вітчизняної війни зав клубами були Яремушко Семен Васильович, 1948-1950рр. Городянський Іван Павлович. А потім 2 роки Городянський Василь Павлович (після закінчення 10-річної школи і до призиву до Лав Радянської Армії). У цьому старому клубі біля сцени стояв саморобний дерев'яна шафа, а в ній - книги. Їх було декілька десятків. От їх і видавали читати завадівчанам зав клуби. Інколи односельчани дарували свої домашні книги. Саме так поповнювалася при клубна бібліотека.

У 1953році бібліотеку перенесли у попівську хатину, що знаходилася біля сільського цвинтаря. Бібліотекарем призначили молоду і енергійну дівчину – Городянську Юхтиму Микитівну.

Юхтима Микитівна народилася 12 вересня 1933року в с.Завадівка. Батько – Микита Євсієвич, 1906р.н., колгоспник. Після закінчення Красносільської агрошколи, до війни (1940р.) працював агроном у колгоспі. З початком війни пішов на фронт і загинув. Мати – Городянська Федора Авксентіївна, 1909р.н., колгоспниця. Працювала в ланці. Дочка Юхтима – одиначка.

Після закінчення десятирічної школи, поїхала вступати у Вінницький педагогічний інститут. Вона успішно здала вступні іспити і стала студенткою вузу. Але приїхавши додому почула від мами невтішні новини: фін.агент наклав їм налог 1200 карбованців, у скрині шукав ціннів речі, бив комина. Щоб розплатитися з налогом, мати відвела у колгосп корову. Белінський (голова колгоспу) прийняв корову, але після оплати налогу їм залишилося лише 5 карбованців. Отже вчитися дівчина не мала змоги через брак коштів.

Після звернення у Теплицький районний відділ освіти її направили працювати у Метанівську семирічну школу секретарем. Потім пробуввала
Юхтима Микитівна і вчительського «хліба», але провівши декілька уроків у молодших класах, відмовилась.

Коли ж Юхтимі Микитівні запропонували працювати бібліотекарем у рідному селі, вона погодилася. Молодий бібліотекар закінчила п’ятнадцятиденні курси бібліотекарів при Вінницькій філармонії і отримала посвідчення.

Працювала вона бібліотекарем до 1957 року. Коли вийшла заміж за Осипенка Івана Миколайовича і народила первістка , сина Івана.

Ця дружна сім’я виростила і вивчила три сини: Іван -19січня 1957р.н., військовий. Виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Їх БТР підірвався на міні, Іван був важко контужений і поранений, а його товариш втратив око та інші поранення. Цілий рік з товаришем провів у військовому госпіталі (в гіпсі). Додому про нещастя не повідомляв. Проживає в м.Маріуполь. Майор. На даний час уже пенсіонер. Одружений. Має дочку.

Другий син – Петро, 26 січня 1961р.н.. Закінчив, як і старший брат, військове училище, потім ВПШ в м.Ленінграді. Підполковник. Одружений, має дві дочки. Зараз уже військовий пенсіонер. Третій син – Олександр, 10листопада 1963р.н.. Закінчив військове училище. Потім Московську Академію Внутрішніх Справ. Проживає в Москві. Одружений, має дочку і двоє онуків. Працює в карному розшуку. Підполковник.

Пізніше Юхтима Микитівна працювала у ланці і городній бригаді.

Литовченко Тамара – дипломований спеціаліст, яка прийшла працювати на посаду бібліотекаря Завадівської сільської бібліотеки у 1957 році і працювала по серпень 1959року. Вийшла заміж за сільського вчителя, Литовченка Миколу Миколайовича і виїхала з села.

У Литовченко Тамари бібліотеку прийняла Шаматієнко Василина Йосипівна. Народилася 11листопада 1936року в селі Завадівка у селянській сім’ї. Батько – Шаматієнко Йосип Теофанович, колгоспник. Мати – Дарка Нестерівна також колгоспниця. В сім’ї було п’ятеро дітей: Фрасина, Марія, Іван, Василина і Анна.

У 1952році Василина Йосипівна закінчила Завадівську семирічну школу. 1953-1956рр. – навчання в Петрашівській середній школі.

З 1957року розпочався її трудовий стаж бібліотекарем Глибочанської сільської бібліотеки Тростянецького району.

Кінець 1957р. по серпень 1959року – працює бібліотекарем Лозоватської сільської бібліотеки.

З серпня 1959року Василина Йосипівна працює бібліотекарем сільської бібліотеки села Завадівка. Вона присвятила бібліотеці все своє життя.

У ці роки до бібліотеки надходить багато художньої і галузевої літератури з обласних. Республіканських і Всесоюзних видавництв: Вінницьке обласне видавництво, Київське Державне літературне видавництво, Київське художнє літературне видавництво, Київ «Молодь»,

Яка багатюща географія книжкових видавництв, а отже і книг. Які надходили до Завадівської сільської бібліотеки з усього Радянського Союзу. З цього можна бачити і різноманітність книжкової продукції і її кількісне надходження.

У 1967році в с.Завадівка побудований будинок культури. Це велика, світла і простора будівля із залом для глядачів на 260 місць, гарною сценою для виступів сільських аматорів і кімнатами для гурткової роботи, і бібліотеки.

В 1968році бібліотека розташувалася у просторій кімнаті площею 40 кв.м

У 1966році Василині Йосипівні Вінницьке управління культури, як здібному організатору і чудовому професіоналу бібліотечної справи. Запропонувало посаду методиста в Крижопільській районній бібліотеці. Але молода жінка усім серцем «прикипіла» до бібліотеки у рідному селі.

1969року вона вступає до Київського інституту культури. Роки навчання насичені пізнанням нового, поглиблення професійних навичок. Закінчила Василина Йосипівна навчання в інституті у 1975році.

У 1984 році Василина Йосипівна нагороджена медаллю «Ветеран праці» за довголітню добросовісну працю», очолювана нею бібліотека носила звання «Бібліотека відмінної роботи». Неодноразово була переможцем соц. змагання нагороджувалася грамотами та подяками відділу культури, райкому партії.

22лютого 1994 року Шаматієнко Василина Йосипівна пішла на заслужений відпочинок, передавши бібліотеку Захарчук Людмилі Іванівні. Загальний бібліотечний стаж Василини Йосипівни – 37 років.

Важливим завданням сьогодення є екологічне виховання підростаючого покоління, збереження здоров’я нації, особливо молоді. Запобігати поширенню шкідливих звичок серед молоді.

Бібліотека докладає зусилля, щоб стати центром духовної культури та організації дозвілля мешканців села, приділяє увагу вивченню історії рідного краю, людям, сьогоденню. При бібліотеці діє дитячий клуб « Веселка» в якому вивчається історична минувшина, звичаї та традиції українського народу.

Історія Залузької сільської бібліотеки

Для задоволення культуро - освітніх потреб населення в 1930 році використовувалося приміщення церкви. Після того, як у приміщенні церкви почали зберігати зерно, під клуб було переобладнано будівлю шинку, яка знаходилася поблизу центру села. В 1939 році було розпочато будівництво клубу: побудовано підмурок та розпочато будівництво стін. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, будівництво було припинено і відновлено уже в повоєнні роки. В післявоєнний час бібліотека (називалась тоді хата - читальня) була розміщена по вул. Комсомольській (сучасна назва вулиці; в той час вулиці були без назв). Це була хата вчителя Годованюка Максима Федотовича. Годі в ній ніхто не жив і більшу кімнату своєї хати Максим Федотович віддав для хати-читальні. Кімната була простора, досить сонячна, спереду вікна розміщені до подвір'я, (якраз до сходу сонця), бокові - до поля.

Стелажів для книг на гой час не було, та й самих книг було надто мало. Книги були розкладені на звичайному довгому столі. На другому столі розміщувалися газети. Ця хата-читальня в тяжкий післявоєнний час була тим місцем, куди сходилась молодь. Хто вмів читати - читав вголос книжку або газету для інших. І приходили й дорослі люди послухати повий. Гак як па той час в селі не було ні радіо ні електричного освітлення. Все це появилось набагато пізніше. От і відігравала хата-читальня свою важливу функцію по інформуванню населення. Опісля для бібліотеки було виділено кімнату в адміністративній будівлі в якій розміщувалася крамниця та сільська рада. Ця будівля знаходилася також в центрі села недалеко від того місця, де будувався новий клуб.

Бібліотекарем призначили сільську дівчину Постернак Євгенію Федорівну(на фото). ЇЇ мати допомогла побілити та обладнати кімнату для бібліотеки. Книги централізовано були завезені з району. Після введення в дію нового приміщення клубу, для бібліотеки було виділено окрему простору кімнату де вона знаходиться і в даний час. Після того, як Постернак Євгенія в 1957 році поступила вчитися на вчительку, на її місце було призначено Галій М.Н.

У зв'язку із сімейними обставинами Галій М.Н. було переведено на роботу в Антонівку, згідно наказу відділу культури від 5.11.1957 р. бібліотекарем Залузької сільської бібліотеки було призначено Пастушенко Ольгу Яремівну(Гевко) (на фото) у травні 1958 року.

У 1958 році в Залузьку сільську бібліотеку по призначенню прийшла Пастушенко Ольга Яремівна. До призначення вона працювала у Теплику завідуючою пересувним фондом. Ольга Яремівна пам'ятає, як прийшла в Залужжя. Прийняли люди її гостинно, завклубом був молодий хлопчина, нажаль ім'я його не пам'ятає. Читали тоді багато і дорослі і діти, хоча книг годі було не так і багато. Добре пам'ятає таких читачів як: Мальований Степан, Задорожний Сергій, Постернак Ілона.

Директором школи був Ковальчук. Учителька Таргоня. Молодь брала активну участь у художній самодіяльності. Грали п'єси: "За двома зайцями», «Кайдашева сім'я». Ольга Яремівна грала роль сварливої баби. Молодь брала участь у весняно - польових роботах. Пам'ятає як па саму Пасху треба було сіяти, а у поле селяни не хотіли іти, тому що свято і на виручку прийшли комсомольці у тому числі й Ольга Яремівна. Пам'ятає в той день з обіду випав сніг і вони порозходилися по домах.

Читали багато книг, які в той час цінували і шанували. До 10 годин вечора був робочий графік роботи, а додому у зимовий період йти було страшно, то ж біля церкви проводили хлопчаки, які були читачами бібліотеки.

Люди у Залужжі були дуже добрими до неї, доброзичливими, поважали. У Залужжі Ольга Яремівна була прийнята членом КПРС. Вийшла заміж і поїхала в Донбас. Бібліотеку передала Мельник Галині Захарівні.

Після Пастушснко О.Я. на посаду бібліотекаря прийшла жителька с. Крипенці Тульчинського району Мельник Галина Захарівна(на фото). Пропрацювала вона в бібліотеці до 1961 року, потім повернулася в своє село.

З 7 серпня 1961 року по 2007 рік бібліотекарем працювала Задорожна Марія Степанівна(на фото).

Книжковий фонд бібліотеки поповнювався в основному за рахунок держави та спонсорської допомоги. Так протягом 1957-1958 p.p. у бібліотеку надійшло 1042 примірники з району. В 1959 році колгоспом ім. Петровського передано до бібліотеки 975 примірників книг на суму 3763 крб. 66 коп. Станом на 07.08.1961 року в бібліотеці нараховувалось 3875 книг. При бібліотеці постійно працювало два клуби за інтересами: "Диво калинове" та "Юні правознавці".

З 2007 року па посаду бібліотекаря призначено Годованюк Оксану Михайлівну (на фото). Фонд бібліотеки становить 12766 примірників. Значну увагу приділяє бібліотека краєзнавчій роботі та пропаганді народної творчості. Так при бібліотеці працює фольклорний ансамбль "Василиха", оформлено альбоми про видатних людей села, папки "Село та односельці на старих світлинах", стенд про народного артиста Росії - нашого земляка Володимира Черкащина. Обладнано краєзнавчий куточок та збираються матеріали для створення краєзнавчого музею села.

Нa базі Залузької сільської бібліотеки діє фольклорний етнографічний ансамбль «Василиха». Колектив бере свій початок від відзначення 150-річчя з дня народження Явдохи Зуїхи. Його організатором була бібліотекар Марія Степанівна Задорожна. Ідею створення колективу подала нині покійна Ксенія Мефодіївна Власюк, вона знала дуже багато народних пісень, мала чудовий голос і навчала тих пісень учасниць новоствореного ансамблю. Коли постало питання як назвати колектив, то Олена Філімонівна Жук, учасниця колективу запропонувала назвати «Василиха», бо в репертуарі ансамблю була пісня - Василиха. І з того часу жодний концерт не проходить без цього чудового колективу.

Виступи ансамблю проходили не лише а районі, а й брали участь у II-му Всеукраїнському конкурс автентичних колективів на приз Гната Танцюри, де були нагороджені Дипломом. Займаючи перші місця на конкурсах, на святі фольклору присвяченому нашій місцевій фольклористці Тондій виграли Гран-прі. їздили у Київ на передачу до Оксани Пекун «Фолк М’юзік», їздили до Ганни Секрет на борщ, де також зайняли перше місце за «Пісню про борщ». Колектив кожний рік бере участь у новорічному святі Новорічні передзвони.

Пісня згуртувала колектив в одну сім'ю, у будь-яку пору року поспішають учасники колективу на репетиції, і у вечірній тиші чути перегук пісень, коли вони розходяться додому.

До десятиріччя колективу випущена брошура з піснями, які виконує колектив «Василиха». А їх 32 пісні різного жанру. Фольклорний колектив скоро буде відзначати п'ятнадцятиріччя свого існування.

Історія Карабелівської сільської бібліотеки

Бібліотека - слово грецьке. Що в перекладі означає книгосховище.

Бібліотечні книги, це суспільна власність, їх треба берегти. Після війни в с. Карабелівка в поповій хаті під соломою, в одній із маленьких кімнат розташувалась приклубна бібліотека. Приклубна, тому, що при клубі. Потрапити в бібліотеку можна було тільки пройшовши через невеликий зал, два сходи на сцену, пройти сцену і два сходи в кімнату бібліотеки. Самим першим завідуючим клубом і бібліотекою був Слободян Федір Микитович. Він збирав книги в селян і створив першу невеличку бібліотеку. Допомагав Слободяну - Цибрій Григорій Савович - директор школи.

Потім на місце зав клуба і бібліотеки став Захарчук Михайло Олексійович. В клубі технічкою працювала Іванчук Марія. Яка в 1946 році приїхала з Німеччини. Вона стала відкривати бібліотеку і видавати людям книги. Книги стали записувати в інвентарні книги, ставити на облік. Перша книга в інвентарній записана 10 травня 1949 року під назвою «Колхозное животноводство» Ласкун Е. Ф.

З 1950 року почали надходити книжки з Теплицької бібліотеки.

В 1951 році завідуючим відділом культури працював Дмитришин Іван Прокопович. В цьому ж році в Карабелівський сільський клуб дали штатну одиницю бібліотекаря. Також в цьому році приклубна бібліотека стала називатись - Карабелівською сільською бібліотекою

Першим бібліотекарем був Сандалюк Микола Петрович шістнадцятирічний юнак. Площа бібліотеки становила 5 кв. м., дерев'яні стелажі, біля тисячі екземплярів книг.

В 1954 році юного бібліотекаря забирають в армію і бібліотекарем працює Шевчук Ганна Романівна.

В 1956 році в село призначають спеціаліста бібліотекаря Лужанську Анну Арсентіївну. Книги надходять як з Теплицької бібліотеки так і отримували на ст. Кубліч на пошті.

В 1967 році в селі побудовано новий клуб. В приміщенні відведено одну кімнату для бібліотеки. Площа кімнати становить 72 кв. м.

В 1977 році бібліотеку приймає Романюк Ніна Федорівна.

В 1979 році - Карабелівська сільська бібліотека увійшла до Централізованої бібліотечної системи (ЦБС). Сільська бібліотека стала називатись - Карабелівський сільський філіал № 21.

В 1981 році бібліотекарем призначено Грисюк Надію Михайлівну. Фонд бібліотеки становить більше 9 тис. книг. Бібліотека одержує більше 20 екземплярів періодичних видань.

В 2006 році фонд бібліотеки становить 8370 примірників книг, бібліотека одержує 4 екземпляри періодичних видань.

У 2013році бібліотекар Карабелівського сільського філіалу Теплицької ЦБС Грисюк Надія Михайлівна, щиро вдячна карабелівчанину, Романенку Геннадію Васильовичу за дарунок бібліотеці – 280 книг на суму 15517 грн.

Серед них довідкова та історична, природнича і художня література.

Історія Кивачівської сільської бібліотеки

сягає початку 1952 року.

Розкуркулили Верхівську Ваську забрали хату і зробили там контору, клуб і бібліотеку.

На роботу у бібліотеку направили молодого спеціаліста Дмитришину Марію Йосипівну народжену у смт. Теплику, яка навчалася в Тульчинському училищі культури і була переведена на заочне відділення. Приїхавши у Кивачівку 1952 р. молодим дівчам Марія поселилася у Ганни Махтеїхи на квартирі.

Бібліотека тулилася у маленькому куточку відгородженому грубкою. У маленькому шкафчику зберігалися книги їх налічувалось біля 200 штук, підшивки газет стояли маленькою купкою на столику. Отак і працювала. 1957 р. вийшла заміж народила 2 сина.

У 1966 році 9 березня відкрили новий клуб, а при ньому бібліотеку. Книги надходили з району. Марія недопрацювала до пенсії захворіла на астму і покинула роботу, в 2002 р. 9 квітня померла.

25.07.1985 року прийняла бібліотеку Демчук Лідія Іванівна. 20.09.1986 року Демчук звільняється, на її місце приходить молодий спеціаліст Левченко Антоніна Степанівна.

01.03.1988 року на період декретної відпустки Неволі А.С. призначено Бондар Надію Семенівну. 07.02.1990 року Бондар Н.С. звільняється, виходить з декретної відпустки Неволя А.С. 02.01.1992 року Неволя А.С. звільняється. Бібліотеку приймає Діденко Ніна Дмитрівна, яка 02.02.1992 року звільняється, а з 20 січня 1992 року було переведено Поштарук В.М.(на фото) з Цвіліхівської бібліотеки у Кивачівську сільську бібліотеку.

Бібліотека так і знаходиться при клубі налічує три кімнати книгосховище, дитячу кімнату, читальний зал. Налічує 11000 примірників літератури, обслуговує жителів села. Місцева громада складає 743 чоловік. В Кивачівській школі І-ІІ ступенів навчається 96 учнів.

Бібліотека обслуговує щорічно 500 користувачів, з них 65 юнацького віку. Співпрацює з представниками органів влади, місцевого самоврядування, різними колективами сільськогосподарського підприємства, клубом, ФАПОМ, школою.

Створений при бібліотеці центр регіональної інформації наповнений цікавими корисними, новими матеріалами з життя села, району, області.

Тут діє клуб за інтересами „Світлиця".

В центрі уваги бібліотеки вивчення і ознайомлення з історією села, довідково-бібліографічна робота, популяризація літератури, пропаганда творчості народних майстрів.

У бібліотеці зібрані матеріали свідчення про голодомор 32-33 рр., свідчення остарбайтерів, спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни і учасників бойових дій, вдів.

Проводяться зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни і війни в Афганістані, вечори пам'яті загиблим. Не залишаються поза увагою діти- інваліди.

У 2012 році бібліотека виграла грант програми «Бібліоміст». Тепер бібліотека оснащена комп’ютерами, безкоштовним Інтернетом та оргтехнікою.

При бібліотеці створено краєзнавчий куточок

Головні завдання, які ставить перед собою бібліотека своєчасно і якісно задовольнити інтереси користувачів інформації.

Історія Комарівської сільської бібліотеки

Комарівська сільська бібліотека була відкрита в селі за допомогою правління колгоспу ім.Жданова та місцевої партійної організації в 1952 році. Розташована вона була в приміщенні сільського клубу, де знаходиться і по цей час. За рахунок місцевого колгоспу були виготовлені дерев'яні стелажі, закуплені книги дорослої та дитячої літератури, проведена підписка на ряд газет та журналів. Книжковий фонд спочатку був малий декілька тисяч примірників, але з кожним роком за рахунок колгоспу та підтримки державних установ поповнювався і був поповнений до 7500 примірників.

Працював на той час бібліотекарем молодий хлопець з села Жук Василь Михайлович, працював він з 1952 по 1958 рік, потім він оженився і виїхав з молодою дружиною на Донбас і подальша його життєва стежка невідома.

Сільська бібліотека на той час була чи не єдиним інформаційним центром у селі тому що крім радіо більше нічого і не було тому люди масово йшли в бібліотеку, дізнатись новини, почитати художню літературу, свіжу пресу - газети та журнали.

В 1958 році до обов’язків Комарівського сільського бібліотекаря приступила молода дівчина 1939 року народження Дон Ганна Олександрівна (на фото).

В 1957 році тільки закінчила 10 класів Комарівської середньої школи, а в 1958 році уже працювала бібліотекарем Комарівської сільської бібліотеки.

Людина була молода, але дуже порядна і дисциплінована, завжди у неї було в бібліотеці охайно, порядно,прибрано і привітно. У неї завжди можна було прочитати свіжу пресу, поступала нова література, а старі книги не списувались а підклеювались обновлялись обкладинки і люди знову їх читали, працювала вона з 1958 року по 1972 рік, односельчани їй дуже вдячні їй за її роботу. В 1972 році вона з сім'єю виїхала на постійне місце проживання в західну Україну.

В 1973 році до обов’язків завідуючої Комарівської сільської бібліотеки приступила жителька села Стародуб Євгенія Сергіївна , це була людина природжений бібліотекар, природжений працівник культури на селі.

Ні один культурний захід який би він не був чи великий чи малий не обходився без працівника бібліотеки Євгенії Сергіївни. Організовувала тематичні підбірки, вечори відпочинку, художні читання систематично працювала з учнями та педколективом Комарівської школи.

В період сезонних робіт коли люди працювали в полі йшла до людей, несла їм свіжу літературу, свіжу пресу - новини і багато іншого. Допомагала вести щоденники соціалістичного змагання серед комбайнерів трактористів, шоферів, відзначали їх поздоровленнями та піснями. Передові агрегати, на яких працювали передовики завжди були відзначені наклеєними зірочками та червоними прапорцями і в цьому була чимала заслуга Євгенії Сергіївни.

А серед тваринників на молочно товарних фермах Євгена Сергіївна була щоденним гостем, нею на фермі була обладнана кімната бібліотека де завжди була свіжа преса, цікава художня література, організовувались художні читання, тематичні вечори, п’єси вистави і багато іншого.

На наш превеликий жаль Євгена Сергіївна 24 квітня 1990 року померла і Комарівська громада втратила добру людину і цінного працівника культури.

З 19 квітня 1991 року по даний час працюю завідуючою Комарівською сільською бібліотекою, я, жителька села Комарівка Прокопенко Марія Миколаївна, продовжую йти стопами своїх попередників Ганни Олександрівна Дон та Євгенії Сергіївни Стародуб, приймаю участь у всіх заходах які проводяться в сільському клубі, проводжу тематичні вечори, художні читання, гурткову діяльність, тісно співпрацюю з учнями та педагогічним колективом Комарівської школи.

Добилась відчутної допомоги по поступленню нової літератури в бібліотеку, за рахунок спонсорської допомоги сільської ради в 2010 році було придбано книг більш ніж на тисячу гривень, щорічно сільська рада допомагає у виписці періодичних видань газет та журналів, постійно займаюсь ремонтом приміщення допомагають сільська рада та TOB « Теплик Arpo». В 2013 році за рахунок спонсорської допомоги Анченко Василя Григоровича було придбано нову літературу.

В даний час фонд сільської бібліотеки становить 12886 екземплярів.

Історія Костюківської сільської бібліотеки

Історія Костюківської сільської бібліотеки тісно пов’язана з історією самого села. Вони пройшли і важкі воєнні роки і після воєнне становлення. Люди завжди мали потребу в знаннях, інформації.

У воєнні роки по вул. Шевченка 5 була така просвітницька установа, де люди збиралися навколо читання,обмінювалися літературою і періодичними виданнями.

По архівним даним Костюківська приклубна бібліотека виникла в червні 1954 року. Очолив її Стецюк Анатолій Миколайович, який був на той час завклубом села.
Сільський клуб зафіксований з 1950р. з цього часу і почав свою роботу в культурно-мистецькій сфері Стецюк А.М. Він був талановитою,відданий своїй справі людиною, яку поважали і цінували всі жителі села . В 1954р. село Костюківку населяли 1462 жителі. Головою сільської ради був Малюта Василь Афанасійович.

Костюківській приклубній бібліотеці велику допомогу надавали колгосп ім. Шевченка, та колгосп «Зірка», які були тоді на території сільської ради. Стецюк Анатолій Миколайович працював бібліотекарем з 1954 по 1958 рік. На цьому не закінчилася його робота в культурній сфері , він і дальше працював завклубом майже до 1984 року. В 1955 році фонд приклубної бібліотеки становив 1608 примірників.

З 1958 по 1968 рік Костюківським сільським бібліотекарем працювала Сокур Лідія Василівна. На той час бібліотечний фонд складав 4875 примірників. З 1968 по 1978р. сільську бібліотеку очолила Рафаловська Ганна Томівна. З 1972 року бібліотека знаходилась в приміщенні новозбудованого сільського будинку культури, а до цього часу вона була на території школи,в так званому «фінському будиночку».

З 1978 р. по 1992р. сільську бібліотеку очолювала Черванчук - Капійчук Світлана Василівна. Вона під час бібліотечної роботи відзначилася своєю невтомною працею, несла культуру в маси, сприяла розвитку духовності в селі. Бібліотечний фонд уже становив понад 13000 примірників.

З 1992 р. по 1998р. сільськими бібліотекарями працювали Котик Любов Андріївна і Калюженко Наталія Олександрівна. З 1998 року Костюківську сільську бібліотеку очолила Лазарь Оксана Андріївна (на фото), яка і працює на даній посаді сьогодні. Бібліотечний фонд становить 11300 примірників.

Спонсорами у роботі бібліотеки,а також під час масових заходів по пропаганді літературі є сільська рада, голова якої Кизлюк Микола Михайлович, місцеві підприємці та читачі. Уже 5-й рік при бібліотеці діє клуб за інтересом «Літературна п’ятниця».

Історія Маломочульської сільської бібліотеки

Бібліотека існувала до Великої Вітчизняної війни, в старому сільбуді. Коли прийшли німці у село, то всі книги порозкидали. Дуже було багато цінних книг. Розповідав Довгань Петро Терентійович : «Батько посилав до бібліотеки, щоб потрохи переносити книги додому. Він їх палив, щоб не дісталися німцям, мені тоді було років 5-7 і ніхто не звертав на мене увагу.»

З 1951 року в приклубній бібліотеці працював Паламарчук Петро Іванович. Книжковий фонд становив 1501 примірників.

З 1 лютого 1953 року – Ткачук Дарка Архипівна. З 1 вересня 1953 року - Никифоренко Галина. Бібліотека приклубна, книжковий фонд - 2454 примірники.

З 1 листопада 1955 року – Гайдей Дмитро Іванович. Бібліотека перенесена в окреме приміщення, і отримала назву Маломочульська сільська бібліотека.

З 1 квітня 1956 року - Рекута Тамара Іванівна. З 1 червня 1956 року - Гончар Надія Юхимівна. З 1жовтня 1957 року – Бондар Галина Йосипівна. З 1червня 1959 року - Лиховид Маланка Олексіївна. З книжковим фондом 6335 примірників. З 1 липня 1959 року - Бешлега Галина Федорівна.

Гончар Надія Юхимівна(01.06.1956 - 01.10. 1957

рр.)

Рекута Тамара Іванівна (01.04.1956 - 01.06.1956 рр.)

До 1960 року книжковий фонд складав 7356 примірники. За період ,який працювала Галина Федорівна, багато надходило книг. В бібліотеку був закуплений , перший на село, телевізор «Берізка». Тут завжди було багатолюдно, збирались подивитись телевізор і взяти книгу. З 12 липня 1970 року бібліотеці присвоїли звання культуро – освітньої установи відмінної роботи.

З 1974 року працювала бібліотекарем на 0,5 ставки Червінчук Марія Іванівна до 1983 року.

З 1983 року прийшла в село працювати Червінчук Ганна Іванівна, до цього часу працювала в с. Погоріла. Марія Іванівна Червінчук почала працювати тех. працівником, а Червінчук Ганна Іванівна зав. сільською бібліотекою, Бешлега Галина Федорівна - бібліотекарем. На 01.01.1983 року книжковий фонд складав 15604 примірники. З 1995 року працює – Колос В.

Порожнякова Галина Василівна

(2000р. – по 01.04 2005 р.)З 1 вересня 1998 року - Кусюк В.М.

Під час декретної відпустки Кусюк В.М. в бібліотеці працювали:

З 1 вересня 1999 року - Музика С. В. З 2000 року - Порожнякова Г. В. З 1 квітня 2005 року Кусюк В. М.

Бібліотека розміщена в сільському будинку культури. Займає 3 кімнати (кімната юного читача, книгосховище, кімната обслуговування користувачів)

Історія Метанівської сільської бібліотеки

Історія Метанівської сільської бібліотеки бере свій початок з далеких 20-х років минулого століття. В «поповім домі» було відкрито хату - читальню, її завідувачем був П. Мандибура, людина закохана в книгу, мистецтво. В страшні 1930 - 1940 роки голоду і війни читальня не працювала.

В 1948 році при сільському клубі бібліотека відновлює свою роботу. В невеликій кімнаті зі своїм не великим фондом розмістилась бібліотека. Бібліотекарем працювала Джой Степанида Юхтимівна. До війни вона працювала учителем, але у роки ВВв загубила диплом і працювати в школу її не взяли. Але запропонували роботу бібліотекаря. На цій посаді вона пропрацювала 7 років. Тоді книгозбірня і стає самостійною сільською бібліотекою. ЇЇ фонди формуються з добровільних дарунків жителів села.

В 1955 році на роботу призначають Свінціцьку Настасію Михайлівну, яка здобула відповідну освіту і була направлена в с. Метанівку бібліотекарем, як дипломований спеціаліст. З року в рік зростає кількість читачів і книговидачі, авторитет бібліотеки серед односельців.

В 1968 році бібліотеку переводять в старе приміщення контори колгоспу, кімната більша за попередню, але для фонду, який постійно зростає місця замало. Діяльність бібліотеки багатогранна тут формується (ДІФ) - довідково - інформаційний фонд, краєзнавчий куточок.

Для послуг її читачів влаштовуються книжкові виставки. Бібліотека йде в ногу з життям.

Після закінчення будівництва сільського будинку культури (СБК) в 1977 році бібліотека переходить в його приміщення. На другому поверсі в 3 кімнатах бібліотека розмістила свій фонд. Для бібліотеки з року в рік виділяються кошти на передплату періодичних видань з місцевого колгоспу «Дружба» (голова Осаковський Яків Борисович). Одна з кращих в районі бібліотека с. Метанівки, яка разом з будинком культури, школою проводить масові заходи. Проводяться також заходи з популяризації книги і бібліотеки, відзначаються загальнодержавні та професійні свята, знаменні та пам’ятні дати, вшановуються видатні письменники.

Пріоритетними в роботі бібліотеки є краєзнавча та інформаційна робота. Проводяться літературні вечори, читацькі конференції, виставки, бесіди, бібліотечні уроки, дні спеціаліста, дні інформації.

При бібліотеці діє кабінет НТІ. Бібліотека носить звання «Бібліотека відмінної роботи», є неодноразовим переможцем соцзмагання, нагороджена грамотами, подяками відділу культури та райкому партії, обласного управління культури.

Вагомий внесок у розвиток бібліотечної справи зробила Свінціцька - Кондратюк Н. М., яка пропрацювала в бібліотеці 33 роки. І в 1989 році вийшла на пенсію, передавши свій досвід роботи новому бібліотекарю.

В липні 1989 року бібліотекарем Метанівської сільської бібліотеки стає Пащенко Віра Олексіївна. Вже на той час фонд бібліотеки становить 12421примірників книг. Бібліотеку відвідують 500 читачів, 369 читачів дорослого населення, 131 - діти. Видача книг становить 10000 примірників. В бібліотеку йде велика кількість періодичних видань, велика кількість літератури.

В 1989 році в бібліотечному фонді знаходиться 12795 книг. Тільки за рік фонд бібліотеки поповнився на 1233 примірники.

Цілеспрямовано і цікаво ведеться робота з популяризації бібліотечної книги, по залученню дітей до бібліотеки. Тісна співпраця з школою. Проводяться тижні дитячої та юнацької книги, свята весни та Нового року, оформлюються цикли книжкових виставок і тематичних полиць, проводяться огляди літератури та літературні читання.

Багато уваги приділяє бібліотека розвитку національної культури, рідної мови, літератури. В бібліотеці створено краєзнавчий куточок.

Проводяться різні конкурси:

· «О мово, моя душа голосна України»

· «Мова наша калинова»

Сьогодні бібліотека справжній бібліотечно - бібліографічний, краєзнавчий центр.

В бібліотеці проводяться виставки краєзнавчого характеру «Українська хата - рушниками багата».

Цікавий матеріал зібрано в тематичних папках, які поповнюються протягом багатьох років. Серед них:

§ «Народні звичаї та обряди»

§ «Історія мого села»

§ «Знатні люди мого села»

§ «Спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни»

§ «Голод 1932-1933 років у моєму селі»

В бібліотеці читачі можуть знайти потрібну інформацію для написання творів та рефератів.

Головне завдання яке ставить перед собою бібліотека - своєчасно і якісно задовольнити запити читачів.

Історія Мишарівської сільської бібліотеки.

Мишарівська приклубна бібліотека була відкрита 6 травня 1949 року в Кириловій хаті, хату діда Кирила було розкуркулено.

На той час в бібліотеці була одна шафа з книгами. За перший рік існування бібліотеки надійшло 105 книг. Пізніше в бібліотеці вже було 4 книжних шафи. І до 1960 року бібліотека налічувала вже 3800 примірників книг.

Першим її бібліотекарем була Соляр Галина Яківна, яка працювала приклубним бібліотекарем. У 1950 році її замінила Ружило Наталка Яківна.

Не довго пропрацювавши, восени 1952року Наталя Яківна передала бібліотеку Топольській Ніні Антонівні.
20 липня 1954 року стала завбібліотекою Поворознюк Галина Силівна.

10 березня 1960 року бібліотеку і клуб переводять в приміщення церкви. Завприклубною бібліотекою стає Решетник Анастасія Данилівна(на фото).
В жовтні 1960 року було відкрито спеціально збудоване приміщення сільського будинку культури, в якому було і місце для сільської бібліотеки площею 49м2. В перші роки приміщення не опалювалось.


В 1964 році за рахунок колгоспу було проведено парове опалення. В бібліотеці стало тепло і людно.
У 1979 році було проведено централізацію бібліотек. Завбібліотекою Настасія Данилівна стала старшим бібліотекарем. Бібліотека носила звання «Бібліотека відмінної роботи»
У 1994 році фонд становив 12000 примірників. Пропрацювала Настасія Данилівна 34 роки. Після неї працювала в бібліотеці Кусюк В.М., а потім і до цього часу зав. сільським клубом-бібліотекою Бридун Галина Григорівна.

Історія Орлівської сільської бібліотеки

Після 1917 року, в 1918-1922 роках почала швидко розвиватись культура на селі. На 1922 рік навчанням було охоплено 80% дітей села Орлівка. Для дорослих організували ЛІКНЕП (ліквідація неписьменності).

Разом з тим почала розвиватися культосвітня робота. Батюшку вигнали з хати (попівська хата була довга, з коридором по середині і мала 6 кімнат), яка стояла біля церкви, а в хаті розмістили класи для ЛІКНЕПу, там же в одній із кімнат попівської хати була хата - читальня. Клуб і театр зробили з попівської клуні. Були гуртки драматичний, хоровий (хором керував один із синів Давида Тондія - Микола). Учителі школи (Томасевич Іван і Анатолій, Гурська Ольга Понкратівна, Подоляк Ганна) були організаторами і учасниками гуртків.

Першим бібліотекарем, якщо можна так назвати, був Химич Тодот. Книги, газети брали читати, а записував Химич на листку на список. Літератури було дуже мало, та і тих, хто вмів читати також було мало, а тому, в основному , читав хтось один тут же в хаті – читальні, а всі інші слухали. Дітям, які вміли читати, давали додому, щоб читали батькам.

В 1930 році, мабуть, під час «волинки», попівська клуня згоріла, і клуб, і театр перевели в панську комору, що стояла недалеко від Земської /Кам’яної/ школи, а потім в великий, довгий, дерев’яний будинок, в центрі села.

В цьому будинку була і хата-читальня. Видавав книги Парадовський Максим. Перед війною в 1939-1940 році був збудований (частково з будматеріалу з розваленої в 1936 році сільської церкви) глинобитний клуб на степку, де й зараз стоїть. В приміщенні клубу передбачалась і кімната для хати - читальні. Але війна розбила всі задуми.

Уже після війни клуб поступово відновили, відкрили і хату – читальню. Фронтовик Медвижонко Михайло став працювати в читальні. 1 квітня 1953 року в сільському клубі офіційно відкрилася сільська бібліотека.

Першим бібліотекарем в Орлівці була Гевко Ольга Яремівна

А вже бібліотекарем з 1955 року почала працювати Одноочко Анна Іванівна (на фото) з 1955 року по1981 рік.

При бібліотеці працював гурток по ремонту книг, проводились конференції, книжкові огляди, виставки, оформлялися агітаційні стенди. На фермі другої бригади і на фермі першої бригади працювали пересувки.

Бібліотекар Анна Іванівна була лектором, агітатором, учасником хору, суфлером і режисером під час вистав в клубі.

З 1979 року сільські бібліотеки району було організовано в ЦБС (централізовану бібліотечну систему) і сільські бібліотеки стали філіалами.

З вересня 1981 року на посаду бібліотекаря була призначена Решетник Надія Тимофіївна.

Фонд бібліотеки становив більше 13 тисяч примірників. Читачів 960 чоловік і 10000 прим. книговидача.

На фермі і на тракторній бригаді працювали пересувки, гурток «Айболит» по ремонту книг. Проводились огляди літератури, літературні вечори і ранки, конференції, бесіди.

При бібліотеці було два клуби за інтересами «Родослав» по народознавству для юнацтва і для молодших школярів «Пізнайко» - читацько-пізнавальний клуб. Останній працює і до сьогодні. Раз на квартал проводяться засідання на різноманітні теми.

Організовуються виставки, перегляди, літературно-музичні композиції, літературні години та інші заходи.

Історія Петрашівської сільської бібліотеки

Історія сільської бібліотек села Петрашівка Теплицького району розпочинається з 1950 року. До того часу були хати – читальні.

Перша бібліотека знаходилася в центрі села в старенькій хатині, яка до цих пір не збереглась. Першим бібліотекарем була Куценко Світлана Василівна. Доля бібліотеки і доля цієї жінки на довгі роки поріднилися, стали одним цілим, невід’ємною частиною культурного життя села. Книг у бібліотеці налічувалося близько 500 примірників. Читали майже всі жителі села. Бібліотекар була частим гостем на фермі, у бригаді, в полі…

Коли у 1959 році відкрили нове приміщення будинку культур, то для бібліотеки відвели одну кімнату. Книжковий фонд тоді налічував близько 5 тисяч. З того часу своє місце розташування бібліотека не змінила. В бібліотеці відзначалися ювілейні, знаменні дати, бібліотекар Світлана Василівна брала участь у всіх заходах, які проводилися в будинку культури, вготовляла лозунги, стенди.

В 1964році працював Белінський Василь Іванович, а з серпня 1965 року – Столярчук Олена Павлівна, яка продовжила бібліотечну роботу з старанням, з молодим запалом. Керівництво було задоволене працею молодого бібліотекаря. Колгосп приділяв велику увагу бібліотеці, зокрема, було виготовлено дерев’яні стелажі для книг.

З 1968 року завідуючою бібліотекою працювала Майсус Віра Михайлівна. Вона була частим гостем на різних виробничих ділянках – на колгоспному току, у тракторній бригаді, випускала «Блискавки», проводила політінформації, розповідала про результати соцзмагань, знайомила з підшивками періодичних видань.

З 1974 по 1981 рік завідуючою бібліотекою працювала Захарчук Тетяна Валентинівна. В той час до бібліотеки вже почали надходити книги поштою. Люди дуже любили читати, бібліотека виписувала багато періодичних видань – газети, журнали. Особливою популярністю користувався журнал «Перець».

З 1978 по 1979 рік працювала Бичок Ніна Степанівна, коли Тетяна Валентинівна перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

З 1981 року бібліотекарем працювала Переступняк Валентина Олександрівна.

У 1983 році вона передає бібліотечний фонд молодій колезі – Калантир Наталії Василівні, яка закінчила Тульчинське училище культури по спеціальності «Бібліотечна справа». Вона за короткий час знайшла спільну мову з читачам, вивчила їхні уподобання та інтереси.

На той час велика увага приділялася роботі з каталогам, опису періодики. Книжковий фонд, який становив 10000 книг, утримувався в порядку. В ідеальному стані був довідково-бібліографічний апарат бібліотеки: алфавітний, систематичний каталоги. Через відділ комплектування та обробки літератури ЦРБ великими партіями надходила різножанрова література. В даний період часу було актуальним книгоношення на виробничі ділянки, а саме на тракторну бригаду колгоспу імені Шевченка, молочно-товарні ферми та ін. Книги та брошури бібліотекар залишала у спеціально відведеній, так званій «Ленінській» кімнаті, для того, щоб читачі користувались, а потім два рази на місяць робився обмін.

Пропрацювавши двадцять років, у 2003 році Калантир Наталія Василівна передає бібліотеку своїй дочці, Воловодівській Тетяні Андріївні. Яка й досі там працює.

Починаючи з 2000 року бібліотека почала поглиблено займатись краєзнавством. Допомагають у цій справі активні читачі. За цей час провели багато зустрічей з односельцями – старожилами, зібрані матеріали про голодомор 1932-1933років, про воїнів односельчан, які захищали нашу Батьківщину у роки Великої Вітчизняної війни, всесвітньо відомого борця, чемпіона світу 1905 року з вільної боротьби, Солов’йова – Куценка Василя Яковича, батька першого бібліотекаря Світлани Василівни.

Вся робота націлена на те, щоб читачі більше дізнавалися один про одного, юнацтво та школярі знало історію своєї малої Батьківщини, були її патріотами, з повагою та шаною ставились до людей похилого віку.

Історія Побірської сільської бібліотеки

Перша бібліотека знаходилась в центрі села, в приміщенні старої контори. В 1963 році побудували нове приміщення колгоспної контори та сільської ради і бібліотеку перенесли в старе приміщення сільської ради, яке до цих пір не збереглося.

З 1954 року по 1977 рік бібліотекарем працювала Галій Наталя Тодосіївна. Народилася в селі Побірці 24 січня 1922 року в сім'ї колгоспників. Мати працювала ланковою в буряковій ланці, батько завгоспом.

В сім'ї виховувалось семеро дітей. Наталія Тодосіївна після закінчення школи вступила до Тульчинського педагогічного технікуму і успішно закінчила навчання. Працювала вчителькою у Волинській області.

Потім переїхала в село до батьків і влаштувалась працювати вчителькою в селі Метанівка.

В 1954 році вона перебралася в рідне село на посаду сільської бібліотекаря Побірської бібліотеки, де працювала аж до виходу на заслужений відпочинок.

Наталія Тодосіївна була спокійна, вихована, її любили і поважали в селі, користувалась авторитетом.

Виховала доньку Людмилу, яка проживає з сім'єю в Молдові, туди й забрала вона матір, доглядала за нею і в 2008 році Наталії Тодосіївни не стало.

В 1976 році в центрі села відкрили будинок культури, і туди перенесли книжковий фонд, де відведено було дві кімнати для бібліотеки.

В той час велика увага приділялася роботі з каталогами, опису періодики. Книжковий фонд становив 14000 книг, який завжди утримувався в порядку, згідно систематичного каталогу.

В даний період було актуальним книгоношення на виробничі ділянки: на тракторну бригаду колгоспу «Комунар», молочно - товарні ферми. Книги та брошури бібліотекар залишала у спеціально відведеній кімнаті: «Ленінській», для того щоб читачі користувалися - читали, а потім два рази на місяць проводився обмін.

У 1977році Побірську сільську бібліотеку очолила Зятіна Надія Григорівна, яка закінчила інститут культури ім. Корнійчука.

Починаючи з 2000 року бібліотека почала поглиблено займатись краєзнавством. При бібліотеці оформлено краєзнавчий куточок. Діє кімната юного читача. Зібрані матеріали по історії села, свідчення чорнобильців та звернення ветеранів Великої Вітчизняної війни до молоді.

У бібліотеці проводиться соціокультурна діяльність.

Історія Пологівської сільської бібліотеки

Історія Пологівської сільської бібліотеки розпочалася в далеких для нас 20-х роках минулого століття. Для країни той час був складним і переломним: революція,громадянська війна, колективізація. Жителі с. Пологи були активними учасниками цих подій.

З уст Гаврилюк Олександри, яка пропрацювала бібліотекарем з 1953 по 2003рік. Перша бібліотека була при школі. яка була збудована в 1929році. Учителі Щербатюк, Покотило С, Левкопас, Загородній були прогресивними людьми. Вони збирали і привозили людям газети, книги, і читали в пришкільній бібліотеці.

Пологівську сільську бібліотеку було відкрито в 1948році у приміщенні колишнього старого клубу. Тоді першим бібліотекарем був Курка Микола Зотевич. На початку становлення роботи бібліотеки дуже часто змінювалися керівники. В 1953році на зміну Курки М. прийшла Заколесник Євгена В. На зміну їй цього року прийшла Мордюк Людмила Володимирівна, знову у цьому році працювала Куцак Віра Павлівна. А в 1955році на посаду бібліотекаря призначили Гаврилюк Олександру Олександрівну (на фото).

У зв’язку із знесенням старого клубу в 1984році Пологівську бібліотеку перенесли у приміщення сільської столової, яка була вже збудована на той час.

В 1988році було збудовано новий сільський будинок культури , куди й перенесено бібліотеку, на другий поверх. Бібліотека займала одну кімнату площею 50м.кв.

1979 рік став новим етапом розвитку бібліотечної справи. Була створена централізована бібліотечна система. Гаврилюк Олександру було переведено на посаду: «Завідуючою Пологівським бібліотечним філіалом №28».

В 2003році стала завідуючою Пологівської сільської бібліотеки Курко Тетяна Анатоліївна (на фото), яка пропрацювала на цій посаді до 2006року. На базі бібліотеки діяла творча лабораторія по соціокультурному обслуговування населення. Було проведені показові масові заходи: «Ой не ріж косу…», «Ходить світом Миколай», «Мово рідна звучи в нашім домі».

В 2006році стала завідувачкою Пологівської сільської бібліотеки Куцак Ніна Володимирівна. В 2007році бібліотеку було перенесено у дві великі кімнати, зроблено косметичний ремонт, які також знаходяться у приміщенні БК.

У вересні 2012 року Пологівська сільська бібліотека №28 виграла грант програми «Бібліоміст». Організований в рамках реалізації проекту «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету». Сьогодні завдяки цьому проекту, бібліотека має три комп’ютери, принтер, сканер, безкоштовний доступ до світової мережі Інтернет та інформаційних баз даних з метою навчання, підвищення кваліфікації, отримання інформації, відсутньої в фондах бібліотеки та дозвілля.

Користувачі мають право безкоштовно отримувати консультації з використання ресурсів Інтернету, копіювати, сканувати інформацію. На базі Інтернет – центру організовуються віртуальні подорожі, хвилини інформації з використанням Інтернет – ресурсів.

В 2012 році відбулася децентралізація бібліотечної системи. Тепер Пологівська бібліотека має назву « Пологівський сільський філіал №28.» З 2004 року при бібліотеці діє клуб за інтересами «СЛУПИЧКА»,керівник клубу Прісняк Тетяна Валентинівна.

Сьогодні бібліотека – філія села Пологи – це інформаційний, культурно – просвітницький центр на селі, осередок збереження національної культури, народних звичаїв, обрядів. Розташована вона в центрі села в одному приміщенні з будинком культури.

Історія Розкошівської сільської бібліотеки.

В 1938 році в селі Розкошівці відбулося відкриття сільського клубу. В приміщенні клубу було виділено кімнату для бібліотеки . Завідуючою бібліотекою було призначено Мельник Валентину Михайлівну ,жительку села Розкошівка. Книги до бібліотеки зносили жителі села, в кого які були. Було передано книги з колгоспної бібліотеки ,яка знаходилась в парткабінеті. Із розповідей старожилів села в бібліотеці проводились на той час такі масові заходи :голосне читання, бесіди обговорення прочитаних книг, з учасниками драмгуртка постановки вистав. Та мирне життя було обірване війною. Під час війни заклад не працював. Після закінчення війни бібліотеку знову було відкрито . Зав.бібліотекою було призначено Малиновську Надію, з Гайсинського району ,яка працювала з 1946 по 1949 рік .В зв’язку з сімейними обставинами, вона повернулась в своє село.

В 1949 році завідуючою Розкошівською сільською бібліотекою було призначено Кулик Лідію Тихонівну , яка до цього працювала в Теплицькій районній бібліотеці

На даній посаді вона пропрацювала до 1974 року. З виходом на пенсію , вона передала бібліотеку Олійник Людмилі Сергіївні ,своїй дочці.

Олійник Людмила Сергіївна , народилась 21 лютого 1951 року в селі Розкошівка. В бібліотеку пішла працювати в 1974 році .

Створено народознавчий клуб «Кришталеві витоки» для дітей 7-9класів.

З вересня 2012 року Людмила Сергіїївна на заслуженому відпочинку. Вона віддала 38 років наполегливої праці для розвитку культури . Навіть зараз ця жінка є учасником фолькльорного колективу « Господарочка» Розкошівського сільського клубу.

Багато зусиль віддала для створення музею історії села Розкошівка.

Спільно з сільським клубом( зав клуб Яковенко Фотій Дмитрович) започаткували проведення Обряду володаря.

В селі Розкошівці зберігся народний звичай святкування Пасхи. Свято триває три дні і всі ці дні на площі ,де колись була церква ,заводиться хоровод «Володаря» . Хоча в селі церкви немає, але гуляння проводяться і досі . Пісні співають безпосередньо великодні. На третій день по закінченню святкування біжать струмочком «Лози», аж до центру села (взявшись один за одного руками з-за спини ), та при цьому співаючи :

Ой довгої лози

Скакали терном кози

То вгору ,то в долину

То в ружу , то в калину.

Калино не гнися ,

Дівчино не журися.

З 2012 року сільський філіал очолює Данилюк Алла Іванівна.

Історія Росошанської сільської бібліотеки

1950 рік . перша бібліотека в Росоші була розміщена в старому клубі. А клуб – в церковному приміщені де жив дяк. Це приміщення було в самому центрі села, де стоїть пам’ятник воїнам, загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. Для бібліотеки виділили одну кімнату. Там розмістили один дерев’яний стелаж з книгами. Завідувала бібліотекою Швець Надія Феодосіївна. Пропрацювала вона не довго, так як на цю посаду направили дипломованого спеціаліста Скрипник Ганну Михайлівну .

На той час Ганна Михайлівна працювала на Донбасі вихователькою в ПТУ в гуртожитку. Брала участь в художній самодіяльності, дуже любила книжки, відвідувала бібліотеку. Там завідуюча бібліотекою запропонувала вчитися на бібліотекаря, оскільки вона була передпенсійного віку то вирішила підготувати собі заміну. Поступила Ганна Михайлівна в тульчинське училище культури, тому що родом вона із Росоші, вирішила вчитися поближче додому. Їздила з Донбасу на сесії . в 1956 році закінчила навчання. В 1956 році закінчила навчання, отримала диплом і вирішила поїхати провідати маму. В поїзді розговорилася з чоловіком, який теж їхав з Тульчина і теж закінчив там навчання. Він виявився завідуючим Теплицьким відділом культури Бойко, дізнавшись, що вона одержала диплом бібліотекаря запропонував їй посаду бібліотекаря Росошанської сільської бібліотеки. Так,в 1956 році Скрипник Ганна Михайлівна очолила Росошанську сільську бібліотеку. Кімнатка в якій була розміщена бібліотека, була маленька, як читальний зал, бо був лише однин стелаж. Була інвентарна книга. Зразу з молодшим ентузіазмом Ганна Михайлівна приступила до роботи. Непотрібне списала, стала поповнювати книжковий фонд. А тим часом збудували новий будинок культури, в якому теж виділили 1 кімнату для бібліотеки. Книжковий фонд Ганна Михайлівна перенесла в ту кімнату і продовжила працювати. Книжковий фонд поповнювався з Теплика. Коли побудували контору колгоспу (а вона була в трьох кімнатах будинку культури) бібліотеку перенесли в тих три кімнати , де була контора. Тут бібліотека знаходиться до цього часу. З Теплика надали стелажі. Зробила Ганна Михайлівна кімнату юного читача, читальний зал і книгосховище. Пропрацювала в бібліотеці 15 років. Обслуговувала в бібліотеці 600 читачів. Бібліотека була однією з кращих. Мала похвальні листи за сумлінну працю. Живе Ганна Михайлівна в селі і до цього часу. До 2005 року була активним читачем бібліотеки, але ніколи не розповідала, що її руками створена ця бібліотека, що її руками написані перші інвентарні книги. Несла додому повну сумку книжок,бо поки бачили очі дуже любила читати. Книги – це другий її хліб як вона любить казати.
Так склалося життя, що вона змушена була піти з цієї роботи. Передала Сич Надії.
З 1971 по 1973 – працювала Сич Надія.
З 01.07.1973 р. працювала Залібська Павліна Петрівна.
З 01.08.1975р. – Лабінська Валентина Михайлівна.
З 01.09. 1977 р. – бібліотеку прийняла Дзюменко Надія Микитівна.

Це був період підготовки до переходу на централізацію,описала книжковий фонд на каталожні картки. Склала алфавітний каталог. В 1979р. вийшла заміж і поїхала з села.

З 1 листопада 1979 року на посаду бібліотекаря призначено Слюсар Людмилу Василівну (тепер Мельничук). Після закінчення Удицької середньої школи прийняла книжковий фонд і поїхала на курси підвищення кваліфікації бібліотекарів у Вінницю. З 1 січня 1980р. почала працювати і працює до цього часу бібліотекарем Росошанської бібліотеки філіалу № 32 Теплицької ЦБС. З самого початку за кошти місцевого господарства проведено капітальний ремонт приміщення. Замінено старі, мабуть ще першідерев'яні стелажі на металеві, які надали з Теплика, з відділу культури. Впорядковано книжковий фонд. Фактично почала працювати з початком централізації бібліотечної системи. Зформувала систематичний каталог, відредагувала алфавітний каталог, відібрала окремо краєзнавчий фонд. Їздили тоді на семінар по централізації в Брідок. Створила довідково-інформаційний фонд, картотеки. При бібліотеці працював кабінет науково-технічної інформації для спеціалістів місцевого господарювання. На протязі 34 років робота бібліотеки була спрямована на пропаганду книги серед читачів, пропаганду духовного надбання українського народу. Проводилася робота з підростаючим поколінням і молоддю в тісному зв’язку з школою і будинком культури. Для обслуговування пенсіонерів, людей з обмеженими фізичними можливостями, працювали книгоноші. Працювали бібліотечні пункти видачі літератури на тваринницькому комплексі, на тваринницькій фермі. Обслуговувалися читачі і на тракторному стані. Під час жнив кожного дня – на агітвагончик на полях.

При бібліотеці працював профорієнтаційний клуб за інтересами «Орієнтир». На засідання запрошувалися люди різних професій. Проводились зустрічі з працівниками сільського господарства, медицини, міліції. Всі ці роки бібліотека відгукувалася на злободенні події в політичному житті країни, велике місце займала інформаційна робота серед населення. Провелась величезна краєзнавча робота. Зібрано дуже багато свідчень про голодомор1933р., про Велику Вітчизняну війну на території села. Проведено опитування старожилів, і взагалі жителів села в кожному дворі і складено список людей померлих від голоду в роки голодомору. Складено папку «Історія села», де розміщено багато матеріалу про людей села, списки нагороджених людей за працю. Зібрано експонати до народознавчої кімнати. Зараз ведеться робота по її оформленню.

В 2011 році проведено ремонт власними силами в двох кімнатах. Зараз завершується ремонт третьої кімнати.
Бібліотекар нагороджена грамотою за краще обслуговування читачів по ВСО і за багаторічну працю.

Історія Сашанської сільської бібліотеки

Сашанська сільська бібліотека була створена в 1949 році. На той вона займала невелике приміщення в старому клубі. Мала вона тоді одну книжкову шафу, на якій вміщувалось менш як 30 книг.

Першим бібліотекарем у с. Саша стала Ткачук Д. А. родом з Теплика. Попрацювала вона з 1945 по1953 рік. З 1953 по1959 рік в бібліотеці працювала Валентина Заступець. Звідкіля вона, жителі села не пам’ятають. З 1959 по 1966 рік в бібліотеці працювала Склярук Ганна Степанівна (нині покійна).

В 1967 році коли відкрився новий клуб, бібліотека отримала нову кімнату в клубі. Фонд бібліотеки поступово збільшується.

З 1976 по 1978 рік бібліотекарем працювала Варивода Тетяна Іванівна, родом із села Кунка Гайсинського району.

З 1978 року по грудень1979 року бібліотекарем працювала Войтишена Тамара Якимівна жителька с. Саша.

З 1 грудня 1979 року і по теперішній час бібліотекарем працює Якименко - Сич Галина Павлівна.

Фонд бібліотеки становить майже 6000 примірників.

Історія Соболівської сільської бібліотеки

У давніх енциклопедичних чи географічних справниках не прийнято було, розповідаючи про населений пункт, згадувати слово – бібліотека. А коли над Соболівським ревкомом забагрянів прапор народної влади, прийшло розрішення завдань культурної революції на селі. «Збережімо книжку!» - закликала вже у лютому 1920 року більшовицька газета «Вісті», наголошуючи неоціненність духовного скарбу людства, визначаючи необхідність повсюдного збирання книг серед населення, реквізиції їх у багацьких маєтках з тим, щоби кожне село уклало власну громадську бібліотеку.

Так зароджувалась сільська бібліотека і в Соболівці. На селі функціонують сім бібліотек: при школах, на підприємствах, для дітей та юнацтва і – найголовніша – центральна бібліотека. Вона знаходилась у приміщенні Сільбуду, який знаходився на місці теперішньої загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Це була бібліотека з великим книжковим фондом, підшивками газет «Радянське село». Бібліотекарем працювала молода дівчина Василина. І.К.Фурдик (краєзнавець села) був постійним читачем цієї бібліотеки, коли ще був малим. Перші прочитані книги ним були: «Робінзон Крузо», «Як гартувалася сталь».

В селі працювала і єврейська бібліотека, яка знаходилася в центрі села, поруч із сільською радою. Нею користувалися тільки євреї. Бібліотекарем був єврей Люся Лейб.

Під час Великої Вітчизняної війни всі бібліотеки були зруйновані, знищені, але деякі книги все ж таки збереглися.

Після війни до 1968року у селі працювала сільська бібліотека на місці колишньої єврейської бібліотеки. Тут з 1955 року бібліотекарем працювала Валентина Карлівна Майко,згодом Юхимчук Андрій Йосипович.

А коли в селі 1967 року побудували новий сільський Будинок культури, де було відведено приміщення для бібліотеки, яке складалося з двох кімнат, сільську бібліотеку розформували на дитячу і бібліотеку для дорослих. Дитячу бібліотеку перенесли в окреме приміщення, яке знаходилось біля церкви, де бібліотекарем працювала Уманець Євдокія Улянівна.

Народилася Євдокія Улянівна 16 березня 1940 році в с. Велика Мочулка. В 1948 року пішла в 1-й клас місцевої школи, яку закінчила в 1958 році.

1 вересня 1958р. Була призначена бібліотекарем Великомочульської середньої школи. В 196о році вступила до Тульчинського культосвітнього училиша, яке закінчила в1962 році по спеціальності бібліотечна справа.

В 1963 році була призначена завідуючою сільською бібліотекою с. Антонівка Теплицького району, де пропрацювала до 1966 року.

3 1966 по 1968 роки працює бібліотекарем Великомочульської середньої школи, потім до 1976 року працює зав. сільською бібліотекою для дітей в с. Соболівка. У 1976 оку Уманець Є.У. була переведена на посаду зав. Соболівською сільською бібліотекою, де працює до 1997 року, до виходу на пенсію.За сумлінне ставлення до роботи Уманець Євдокія Улянівна була неодноразово нагороджена грамотами, а 1884 року удостоєна медалі «Ветеран праці».

Бібліотеку для дорослих перенесли у новий сільський Будинок культури. Прозорі, під склом, двері часто прочиняються, випускаючи і впускаючи чисельних шанувальників книги, отих достеменних шукачів скарбів. Їх у сільській бібліотеці немало 1257. Коли завважити, що на селі біля двох з половиною тисяч дворів, то виходить, у кожному другому знайдете книжку з цієї бібліотеки.

Так, люди горнуться до книги, не уявляють на той час себе без неї.

Значущу роль для популяризації друкованого слова відіграє безутомний, справді залюблений у свою роботу завідувач (він же і єдиний працівник) бібліотеки Андрій Юхимчук.

Сам він родом із Теплика, 1930 року народження. В 1950 році переїхав жити в с.Соболівка.

Працював спочатку завідуючим сільським клубом, а з 1965 року завідуючим сільською бібліотекою і одночасно навчався у Київському Державному Інституті Культури на бібліотечному відділі, який закінчує у 1970 р.

Варто лишень крадькома поспостерігати , як працює оця людина, щоб запевнитися: так, це дійсно, сільський інтелігент, ентузіаст, коротше - важлива постать на селі.

На кутовому столику дбайливо розкладено газетні підшивки. Одразу привертається увага до підкреслених заголовків. Це, на думку, Андрія Йосиповича, найбільш важливі матеріали, що їх обов’язково має прочитати відвідувач бібліотеки. Тут і громадсько-політичні статті, і розповіді про передові прийоми артільного господарювання, і рядки, присвячені рідному селу. Ще задовго до відкриття бібліотеки А.Й.Юхимчук встигає ретельно передивитись свіжу почту, опрацювати її, занести все цікаве і корисне до каталожних карток. Потім береться до читацьких формулярів: кому вже пора нагадати, що книгу чекають інші, кому скласти індивідуальний план роботи над літературою; кому підказати, де знайти подальше розкриття теми, що зацікавила. До всього треба готуватись заздалегідь, бо тоді як прийдуть перші читачі, ніколи буде.

Підготовка до робочого дня одним цим не вичерпується, бо треба і повернуті учора книги на полицях за розділами розташувати, і необхідну документацію (а її чимало ведеться у бібліотеках) заповнити, і заготувати перелік питань, що їх на читацьку конференцію виноситься.

Роботи чимало у бібліотеці, що одному штатному працівникові тут аж ніяк не впоратися, тому на допомогу приходять активні помічники Андрія Юхимчука. Це п'ятнадцятеро вчителів, інженерів, лікарів, агрономів, піонервожатих – Петро Палажленко, Марія Попович, Василь Лебідь, Олена Шпіта, Анатолій Червоний, Ганна Гуменюк, Олексій Фурдик та інші – це бібліотечна рада.

Скажімо, треба провести бесіду з трактористами, тобто йти до них на стан. А хто ж тоді на книговидачі зостанеться? Або у район під’їхати за новинками чи просто із звітом? Та що й казати, усю багатогрань веденої бібліотекою просвітительської й агітаційної роботи без них, добровільних помічників, і не уявити.

У першу чергу стоїть пропаганда ленінської книги. Так постановила бібліотечна рада. І от готується юнацька конференція по роботі Леніна «Завдання спілок молоді» ( щорічно проводили з усіма, хто щойно вступив до комсомолу). Влаштовано тематичні книжково-журнальні виставки, вкомплектовано спеціальні бібліотеки праць вождя і книжок про нього.

Великий інтерес до всього, зв’язаного з іменем керманича революції. якщо взяти тодішній читацький формуляр Марфи Бабенко, передової свинарки, то бачимо, що у ньому – цілий зшиток. Що ж читає на той час молода жінка? Ленін. Окремі видання, томи. Книжки з естетики, історії партії, фахова література. Такий тодішній був читач. А виховує його саме таким, допомагає у становленні характеру книголюба ось цей невисокий високолобий, такий неспокійний чоловік – бібліотекар.

Чималий загін молодих колгоспників самостійно вивчає твори Леніна. Звісно, їм теж не обійтися без кваліфікованої помочі «лоцмана книжкового моря». Це для них Андрій Йосипович спеціально готує вкладки до книжок «Що читати» . їх же і запрошує до виступів на тематичних вечорах, під час ленінських читань.

Нелегко навіть перелічити геть усе, що стало невід’ємною функцією сільського бібліотекаря, бо він не ординарний «прийомщик і видатчик» книжок, якийсь отакий собі завідувач книгосховища. Він – керівник читанням, порадник і наставник. Самі читачі розказують, що не було ще такого відвідувача бібліотеки, якого б обминув підказкою, порадою Андрій Юхимчук.

З 1 жовтня 1969 року по 1 січня 1970 року проходив всесоюзний громадський огляд роботи бібліотек, присвячений 100-річчю з дня народження В.І.Леніна. Велику підготовку до цієї події розгорнула сільська бібліотека разом із своїм чисельним активом.

Велику допомогу в справі наближення книги до кожного трудівника надає заступник бібліотекаря на громадських засадах Г.Андрушко. На пересувках і пунктах видачі книг постійно працюють Г.Стадник, О.Шпіта, В.Бурикіна, Ф.Бабур, Г.Немец.

Активну участь в підготовці і проведенні масових заходів по пропаганді літератури, в оформленні книжкових виставок беруть вчителі Є.Тондій, М.Попович, М.Лужанська, І.Рудий, О.Спіженко, С.Ляховський. в числі активу – спеціалісти бригад місцевої артілі «Росія» - агроном А.Червоний, зоотехнік П.Корнейчик, інженер-механік О.Фурдик, бригадир тракторної бригади П.Онищук.

Розробили план підготовки до знаменного ювілею, який увійшов складовою частиною до єдиного плану партійної організації, сільської ради, правління колгоспу.

Перш за все подбали про укомплектування фонду суспільно-політичною літературою. Особливу увагу звернули на поповнення бібліотеки творами В.І.Леніна та виданнями про нього. Тепер тут понад 600 примірників марксистсько-ленінської літератури. Широко представлені твори К.Маркса, Ф.Енгельса, повні зібрання творів В.І.Леніна російською і українською мовами, вибрані твори в 2-х і 3-х томах. Є понад 100 назв окремих видань і тематичних збірників вождя.

Важливе місце в книжковому фонді займає література про творця Радянської держави – біографічні видання, збірники «Ленініана», спогади, мемуари. Їх доповнюють документи і матеріали з’їздів та Пленумів ЦК КПРС і ЦК КП України, підручники та посібники для сітки політичної освіти. Численні статті, які друкувалися в журналах і газетах до 100-річчя з дня народження В.І.Леніна, систематично переглядалися і використовувалися для голосних читок, бесід, оглядів, книжкових виставок.

В читальному залі обладнано ленінський куток. Над стелажем з творами Ілліча полум’яніють його безсмертні слова: «Без книги – немає знань, без знань – немає комунізму». Привертає увагу відвідувачів скульптура Володимира Ілліча з робітником і матросом, яку створив член ради бібліотеки Е.Руппельт. біля неї завжди свіжі квіти.

На застеленому червоним оксамитом – ящик з літературою до славного ювілею, папки «Про підготовку до 100-річчя з дня народження В.І.Леніна», «Спогади про Ілліча», картотека з рубриками «В.І.Ленін – творець Комуністичної партії Радянського Союзу», «Ленінізм – перемагаючий прапор комунізму», «Спогади про вождя», «Ім’я Леніна величне нас на подвиг кличе».

Найбільш дієвою формою пропаганди книг генія людства стали ленінські читання, які супроводжувалися бібліографічними оглядами, бесідами про успіхи в комуністичному будівництві, ріст культури села, району, області. Участь в читаннях беруть члени товариства «Знання», вчителі. Наприклад, Євгенія Давидівна Тондій обрала теми «Ленін про комуністичну мораль», «Ленін про комуністичну працю», «Ленін про дружбу, патріотизм і пролетарський інтернаціоналізм».

З допомогою ленінських читань значно розширилось коло людей, що систематично знайомляться з творами Ілліча, виданнями про його життя і діяльність. Збільшилась кількість читачів, які самостійно вивчають праці вождя, біографічні видання.

В читальному залі проведено поетичний вогник «Вічне сяйво», який викликав великий інтерес у культпрацівників району та молоді села. Присутні, затамувавши подих, слухали рідний голос дорогого Ілліча, Н.К.Крупської та інших діячів Комуністичної партії.

Разом з працівниками Будинку культури провели літературно-художній вечір, до якого підготували книжкові виставки і бібліотечні плакати про життя і діяльність вождя, перетворення в життя ленінських ідей, комуністичне будівництво в СРСР.

Постійно допомагали бібліотеці партійні організації села, особливо партком місцевого колгоспу «Росія».

В індивідуальні плани читання, крім книг В.І.Леніна, включали художні твори, в яких розповідається про вождя революції. Так, читачам А.Червоному та К.Безверхньому порекомендували статтю Ілліча «Микола ЕрнстовичБауман», коли вони брали повість С.Мстиславського «Грак – птах весняний», а з романом К.Федіна «Перші радощі» запропонували ленінську роботу «Історичний смисл внутрішньої боротьби в Росії». Читання роману М.Горького «Мати» супроводжувалося працею Ілліча «Доповідь про революцію 1905 року».

Важливою формою пропаганди літературної спадщини вождя є індивідуальні бесіди, під час яких виясняються інтереси читача, чи знайомий він з працями Леніна, що бажає прочитати, а коли повертає книгу – чи все зрозумів.

Сільська бібліотека разом із своїм активом робила все для того, щоб з невичерпного джерела знань з теорії і практики боротьби за комунізм - творців Леніна – черпали життєдайну наснагу всі односельчани.

Бібліотека була простора і розташована в одній великій кімнаті, у другій кімнаті оформляли музей «Історії села Соболівки».

Невелика, навіть затісна кімната на другому поверсі Будинку культури. Саме музей, а не краєзнавчий куточок зуміли організувати і оформити два ентузіасти – Іван Карпович Фурдик і Едуард Адольфович Руппельт. У невеличкій кімнаті розмістилося 250 експонатів. З них створено 5 відділів, які розповідають про дореволюційний період і радянський час; про участь соболівчан у Великій Вітчизняній війні; про прекрасне сьогодення і завтра рідного села. Окремо експонуються творчі роботи народного умільця Е.А.Руппельта.

В музеї 110 оригінальних експонатів-знарядь праці первісної людини та періоду кріпосного права, закам’яніле дерево з часів неоліту, документи, книги, одяг, побутові речі різних часів.

Гостинно запрошують соболівчани жителів села і приїжджих, часто проходять екскурсії учнів шкіл села до музею.

Соболівська бібліотека була на той час однією з кращих бібліотек в районі. Понад 1000 читачів обслуговує вона. Книжковий фонд становить близько 10000 і поповнювався за рахунок бюджету і колгоспу.

Тут завжди затишно, приваблюють гарно оформлені книжкові виставки і стенди, приурочені різноманітним визначним датам.

Про це турбується А.Й.Юхимчук. Працює сумлінно і творчо, що засвідчує Диплом, яким нагороджено бібліотеку у 1969 році і присвоєно сільській бібліотеці Теплицького району звання культурно-освітньої установи відмінної роботи.

У 1970 році призначили на посаду бібліотекаря Коваленко Нелю Іванівну, а в 1973 році А.Й.Юхимчука перевели інспектором районного відділу культури, а на його місце завідуючого сільською бібліотекою призначили Меланію Давидівну Глек.

Народилася вона в 1921 року в с.Соболівка, 1947 року закінчила Вінницький Державний учительський інститут, історичний факультет.

Працювала учителем історії до 1973 року в Петрашівській, Соболівській школах, вихователем в Грушківецькій школі-інтернаті Вінницької області.

У 1976 році Меланія Давидівна пішла на заслежений відпочинок, а на її місце призначили Євдокію УльянівнуУманець, яку перевели з дитячої бібліотеки. На той час книжковий фонд становив близько 11 тисяч. У 1979 році на місце Н.І.Коваленко, яку перевели в Антонівську сільську бібліотеку, призначили Дідоренко Ганну Дмитрівну. Разом з Євдокією Ульянівною вони пропрацювали до 30 листопада 1997 року .

З 1997 року зав. Соболівською сільською бібліотекою працювали почергово Коваль Ліда, Швець Галина, Верзун Валентина Станіславівна.

Книжковий фонд на той час становив 18748.

З 2008 року по даний час завідуючою сільською бібліотекою працює Вінжіцька Анжела Вікторівна.

Її власними силами за кошти сільської ради у бібліотеці було зроблено капітальний ремонт,

створено і оформлено народознавчий куточок, де зберігаються старовинні побутові речі.

У бібліотеці було облаштовано і утеплено робоче місце зав. бібліотекою у зимовий час.

В 2012 році сільські бібліотеки району об’єднано у Теплицьку централізовану бібліотечну систему.

Важливою подією стало те, що Соболівський сільський філіал мав змогу стати учасником та одним із переможців конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг із використанням вільного доступу Інтернету» програми «Бібліоміст». В результаті перемоги у філіалі працює чотири комп’ютери, принтер, сканер.

Завдячуючи директору Теплицької ЦБС Рибак П.Ю, було закуплено чотири комп’ютерні столи, чотири крісла, чотири електротермії на суму 4720 грн.

Тепер кожний користувач сільського філіалу, попередньо записавшись до центру, має можливість безкоштовно користуватись Інтернетом.

Доступ до ресурсів всесвітньої інформаційної мережі у сільському філіалі є необхідною складовою процесу обслуговування.

Інтернет допомагає в пошуку інформації та виконанні домашніх завдань учнів школи, дає можливість прослухати музику, переглянути фільм, пограти чи поспілкуватися.

Історія Сокирянської сільської бібліотеки

Сокирянська сільська бібліотека була заснована в 1947 році та знаходилась у приміщенні сільського клубу в окремій кімнаті. Вона обслуговувала всі категорії мешканців села.

За період існування бібліотеки тут пройшли свій трудовий шлях багато працівників. Одні в холоді та тісноті стояли біля її колиски, другі відновлювали її роботу і по книжці збирали книжковий фонд після ВВв, треті трудяться ще й по сьогодні.

Добру пам'ять залишили після себе ветерани бібліотечної роботи: Гаврилюк Олександра Олександрівна, Олійниченко Раїса Василівна, які очолювали бібліотеку в 1966-1973 роках, Рафаловська Ганна Томівна 1973-1988 роки.

Бібліотека була перенесена в будинок спеціаліста де знаходилась в одній кімнаті.

В 1987 році бібліотеку перевели на другий поверх відокремленого приміщення новозбудованого сільського клубу, що дало змогу створити нормальні умови для роботи з читачами.

В 1988 році бібліотеку очолила Ольга Григорівна Сапожинська. Для покращення обслуговування було організовано відкритий доступ до книжкового фонду, відкрився пункт видачі книг. На даний час книжковий фонд становить 5476 примірників. Приміщення бібліотеки естетично оформлено, привертають увагу розгорнуті книжкові виставки: «Земля – наш дім», «Світ навколо тебе». Проводиться ряд заходів з нагоди Шевченківських днів - «Шляхом великого Кобзаря», конкурс на найкращий твір про Т. Г. Шевченка, організовано перегляд літератури.

До святкування дня 8-го березня організовано масові заходи спільно з працівниками освіти, культури - «Чи можна забути ту пісню, що мати співала мені».

Перегляд виставки «Сльоза омиває душу» та «Попіл Чорнобиля стукає в наші серця» були присвячені Чорнобильській трагедії.

Постійно діє виставка «Козацькому роду – нема переводу».

До дня Перемоги організовано масовий захід - «Тих днів не змовкне слава».

З питань краєзнавства діють експозиції, які складаються з газетних вирізок:

- Мій край – це серця пристань.

- Ти моє село, для мене ти єдине.

Масові заходи бібліотеки сприяють духовному зростанню читачів – дітей. З року в рік проводиться вшанування людей праці.

До Дня Незалежності України бібліотека бере участь в районних заходах: представлення світлиці, виставка хлібопекарських виробів, виставка ручної вишивки.

Бібліотека – учасниця акції «Подаруй бібліотеці книгу» та «Поверни бібліотеці книгу».

Сьогодні основними напрямами роботи бібліотеки є відродження духовності, збереження пам’яті про жертв Голодомору, про загиблих односельців на фронтах ВВв , виховання дітей в любові та поваги до свого народу, поваги до історії, культури України, народних звичаїв традицій, обрядів, дбайливого ставлення до рідної землі, сприяння розвитку творчих можливостей кожного читача. Значне місце в роботі бібліотеки належать популяризації творів українських письменників та поетів, краєзнавчої літератури.

Бібліотека ставить перед собою завдання – своєчасно та якісно задовольняти запити юних та дорослих читачів. Бібліотека йде в ногу з життям, співпрацює з місцевою школою та сільським клубом.

В бібліотеці зібрано спогади ветеранів ВВв, спогади старожилів, які пережили Голодомор, відомості про односельців, які брали участь у ВВв , та тих які там загинули, відомості про місця їх поховань.

Цікаві матеріали зібрані з газетних вирізок, про історію села з особистих свідчень старожилів, ветеранів війни та праці.

Історія Степанівської сільської бібліотеки

Степанівську сільську бібліотеку засновано в довоєнні часи.

Вона розміщувалася у старому приміщенні сільського клубу.

У часи світової війни бібліотеку було знищено.

Після війни бібліотеку було відновлено за рахунок знесених людьми книг. Перші записи про книги, наявні в бібліотеці, зроблено у інвентарній книзі 10 травня 1949року.

Станом на 4січня 1952року бібліотека нараховувала 1468книг.

.В даний час бібліотека розміщена в приміщенні Будинку культури.

Бібліотекарями у післявоєнні часи (1949 – 1970 рр.)були:

· Погребняк Степан Антонович,

· Котєнєва Таїса Калинівна,

В 1970році бібліотеку очолила Пронь Галина Іванівна, а з 1974 року в бібліотеку введено 0.5 ставки бібліотекаря у зв’язку із збільшенням кількості читачів, ним стала Мадрига Галина Іванівна. Після переводу Мадриги Галини Іванівни на інше місце роботи, в бібліотеку прийшла працювати Сусік Валентина Іванівна.

У 1974році після відкриття Будинку культури було виділено приміщення для бібліотеки. На той час бібліотека нараховувала близько 20000 книг

Бібліотека носила звання «Бібліотека відмінної роботи». На базі бібліотеки працювала школа передового досвіду на допомогу виробництву.

До 2005 року невтомно працювала у бібліотеці Пронь Галина Іванівна (до виходу на заслужений відпочинок).

З березня 2005року до жовтня 2009року бібліотекарем працювала Соловей Світлана Василівна.

З жовтня 2009 року бібліотекарем працює Слободян Тетяна Леонідівна

Історія Стражгородської сільської бібліотеки

Із спогадів жителів нашого села сільську бібліотеку було засновано в 1949 році . Першим бібліотекарем був Бандура Іван Ульянович , 1925 року народження ,який повернувся з фронту інвалідом війни. Бібліотека була розміщена в конторі колгоспу імені Фрунзе , в маленькій кімнатці (так званій Ленінській) .

Книги зносили жителі села , в кого які були , а також давала держава для колгоспу , так як бібліотека була колгоспною . В основному це були праці Леніна, Маркса , Енгельса.

Із розповіді дружини Івана Ульяновича , Ніни Тимофіївни , що десь взимку 1950 року, голова колгоспу Даценко Іван Семенович, закупив книг на суму 1060 карбованців. А весною 1951 році, коли збудували сільський клуб, для бібліотеки виділили окрему кімнату .

Даценко Тетяна Петрівна народилася в 1942 році в селі Стражгороді. В сільську бібліотеку пішла працювати в 1965 році.

Бібліотека знаходилась в приміщені сільської ради.Книжковий фонд був невеликий приблизно до 3000 примірників, але постійно збільшувався. Книги закупляв колгосп, також привозили з району.

В 1974році побудували сільський клуб ,то бібліотеку перенесли туди . В окремій кімнаті було просторо, купили нові стелажі. В 1977 році Тетяна Петрівна пішла працювати в Теплицький відділ культури касиром. На її місце прийшла молодий спеціаліст Тамара Миколаївна Косюк. Потім працювала Білоус Оксана Миколаївна, Балацька Валентина.

В 1989 році Тетяна Петрівна повертається працювати на посаді бібліотекаря, де і працювала до липня 2006 року. Збирала фольклор села, є учасником народного ансамблю української пісні «Вишня».

Зараз Тетяна Петрівна на заслуженому відпочинку, але завжди підкаже, поділиться своїм досвідом роботи.

На даний час бібліотекарем працює Данилюк Алла Іванівна.

Історія Удицької сільської бібліотеки

Зі спогадів старих людей бібліотека після війни знаходилась в приміщенні сільського клубу. Вона розміщувалась в одній кімнаті і була на балансі профспілкової організації Удицького цукрового заводу, тільки 2010 року вона стає сільською бібліотекою, а в 2012році входить в склад Теплицької ЦБС.

В 1958 році після закінчення Тульчинського училища культури, посаду бібліотекаря зайняла Ванда Кирилівна. Працювала вона один рік.

В 1959 році, як члену профспілки, бібліотеку передали Янюк Євгенії Кирилівні. Також вона була учасником театрального гуртка і співала у заводському хорі.

В 1966році завідуючою бібліотеки стала Міркун Надія Павлівна. Вона була чуйною, привітною і сумлінною людиною. В 1989 році під бібліотеку виділили ще одну кімнату.

Подолян Людмила Анатоліївна почала працювати у 1998році. Було зроблено капітальний ремонт приміщення. В 2003році бібліотека перейшла у комунальну власність Удицької територіальної громади.

З 2007року бібліотекарем працює Шпетна Людмила Анатоліївна. Удицька бібліотека приймає участь у сільських та районних масових заходах.

Кiлькiсть переглядiв: 2676

Коментарi

  • DvaCbrews

    2017-07-23 22:59:02

    [url=dva-capitana.ru/fotosessii]фотосессия в море[/url] Арендовать катер – это отличный способ устроить День рождения или же просто запоминающийся день для своей семьи или друзей . Целый день гулять на красивом корабле в кругу семьи – можно ли представить досуг более необычный ?! Отплыв подальше от людного побережья , вы сможете ощутить настоящее спокойствие и умиротворение , забыть о всех своих трудностях и просто полюбоваться морской гладью и прекрасными видами приморской зоны Сочи . Если Вы возьмете...

  • semechkasr

    2017-04-16 17:05:16

    [url=https://семечка-джа.com/de/%D1%87%D1%82%D0%BE-%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B5-%D1%82%D0%B3%D0%BA-%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%BB%D0%B0.html]Was ist THC[/url] Компания-реализатор “Семечка Джа” занимается продажей высококачественных семян марихуаныэлитных сортов и уже долгие годы лидирует в этом сегменте рынка. Заметьте как в США построен рынок семян конопли. Как здесь http://www.cannabiscollege.com/ или там https://www.cancer.gov/about-cancer/treatment/cam/hp/cannabis-pdq. Легализация делается во всё большем количестве объектов...

  • teplitcaBum

    2017-01-09 19:16:21

    Наше производство - EКO TEC осуществляет проектирование эко – технологий в сфере сельского хозяйства, а так же загородного жилья и т.д.. Мы накопила значительны опыт в этой сфере, который используем, в нашей работе. Поэтому наша продукция имеет высокое качество тут http://teplitca.kiev.ua/cp13977-polikarbonat-sotovyj-tsena.html поликарбонат сотовый....

  • semechkasr

    2017-01-01 00:00:43

    [url=https://семечка-джа.com/%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B8_%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B5.html]Купить семена конопли в Украине, Киеве, Луганске наложным платежом[/url] Компания-производитель “Семечка Джа” занимается продажей отборных семян марихуанынаилучших видов и уже много лет является лидером в этом сегменте рынка. Наш интернет-магазин предлагаем нашим клиентам семена только наилучшего качества, которые имеют очень высокий всхожесть...