2020-06-15
15 червня - день народження актора, сценариста і режисера Івана Миколайчука.
« Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко. »
— Сергій Параджанов
Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.
34 ролі в кіно, 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи
Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий.
В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав посмертно.
Народився в с. Чортория Чернівецької області. У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961 р. — театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, у 1965 р. — кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. В кіно дебютував ще студентом, в курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє».
Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» принесли Миколайчукові загальне визнання. Кінострічка «Тіні забутих предків» здобула багато радянських та зарубіжних призів та нагород, й була визнана однією з двадцяти найкращих картин світу.
З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) починається нова сторінка у творчості Миколайчука-актора. Він стає ще й сценаристом. У фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» Іван Миколайчук не тільки виконавець колоритної ролі козака Василя, а й фактичний співрежисер. Він працював над музичним оформленням фільму. Тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, Марічка Миколайчук, Валентина Ковалевська) супроводжувало піснями кінострічку «Пропала грамота».
У 1979-му Іван Миколайчук зняв свій фільм «Вавілон ХХ». Яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами, фільм увібрав в себе все найкраще, що міг дати Іван Миколайчук - сценарист, режисер, актор. Останньою, незакінченою роботою Івана Миколайчука стали «Небилиці про Івана». У житті цього видатного актора, режисера та сценариста було все, аби стати легендою не лише національного, але й світового кінематографу.
Відзнаки:
заслуженный артист УССР (1968)
премия Ленинского комсомола УССР (1967)
Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченко (1988 — посмертно)
23 лютого 2016 року на сайт Президента України подана петиція про присвоєнню Іванові Миколайчуку почесного звання «Герой України».
Крилаті вислови Івана Миколайчука
«Кіно здавалося мені мистецтвом високим і тонким».
«Найбільше потрясіння - крупний план, коли бачиш очі людини і в них читаєш все».
«З роками я зрозумів, що немає жодних підстав червоніти з приводу свого сільського походження, що, навпаки, зв'язок із селом - моє щастя, мій золотий запас».
«В роботі над роллю багато таких речей, які не піддаються раціональному поясненню. Тут надто багато таємничого, несподіваного, незрозумілого навіть для самого себе».
«Я завжди намагаюся зрозуміти і відчути внутрішній біль свого героя».
«Гарний фільм повинен будуватися як музичний твір. Драматургія музичного твору - найбільша і наймогутніша драматургія».
«Чи потрібно якось спеціально турбуватися про те, щоб рятувати традиційну культуру? Мені здається, що ні. Рятувати треба душу народу, душу своєї нації. Всі найбільші цінності - в серці народному. Якщо збережемо духовне здоров'я, то не загубиться і його традиційна культура».
«Головне - врятувати саму людину. Підтримати її. Зміцнити її віру в добро, в милосердя».
«Невідворотний хід буття веде нас від багатьох традиційних цінностей. Та я вірю, що ми до них обовязково повернемося».
«Європа вже тепер наряджається в національний одяг, намагається відродити традиційні ритуали. І це не тільки інтерес до етнографії, гри в минуле. За цим - серйозний потяг до справжніх і глибоких цінностей, з якими Європа свого часу поспішила розлучитися».